version="1.0" encoding="utf-8"?> nonf_publicism sci_history Василь Верига Звіт комісії Дешена
Відомий брехун та провокатор Сімон Візенталь стверджував, що в Канаді перебуває кілька сотень воєнних злочинців, схожі доноси на конкретних людей робив Канадський жидівський Конґрес. Комісія Дешена ствердила, що обвинувачення нерідко доходили до абсурду, наприклад, одну пару зголосили як можливих воєнних злочинців, бо ці люди мали німецьке прізвище, жили на відлюдді під охороною двох чорних псів і мали на продаж старі европейські меблі. Комісія Дешена, перевіривши всі надіслані їм імена осіб проти яких є висунені поважні обвинувачення ствердила, що їх є заледве 20 осіб. Скільки із них є дійсно воєнними злочинцями, якщо вони є, та до якої національности вони належать сьогодні важко сказати, бо всі інформації про них знаходяться у другому довірочному томі Звіту Комісії Дешена. Звіт Комісії Дешена — це також ще один доказ, що Москва у своїх намаганнях дискредитувати політичну акцію українців у західньому світі, не перебирає у засобах і користується фальшом і брехнею.
Майданек, Треблінка, Авшвіц, звіт, Дашен, жиди, брехня 2011-07-19 uk Олексій Токар doc2fb, FictionBook Editor Release 2.6 2011-07-19 C579D600-5660-4BFA-8593-9169527C9029 2
1.0 Підготовка електронного тексту для некомерційного використання —Zibex 19/07/2011. Збережена орфографія оригіналу.
Василь Верига
ЗВІТ КОМІСІЇ ДЕШЕНА
Почавши від 1971 року в канадській пресі щораз частіше почали появлятися вістки про воєнних злочинців, які в часі Другої світової війни мордували жидів, а тепер перебувають у Канаді, 19-го травня 1971 року Сімон Візенталь писав у „Торонто Стар“, що в Канаді перебуває кілька сотень воєнних злочинців. Ніхто з українців тими вістками не переймався, бо ішлося про нацистських воєнних злочинців, отже про німців, які влаштовували масові морди жидів по різних містах Польщі й України, а зокрема у спеціяльних таборах, як Майданек, Треблінка, Авшвіц та інших.
В пізніших роках кількість воєнних злочинців, в інформаціях, які подавали жиди до канадських засобів масової інформації, почала зростати. Ба, не тільки кількість їх більшала, бо, як це скоро виявилося, тими воєнними злочинцями в Канаді були не німці, але українці та балтійці.
В 1979 році газета „Торонто Стар“, згідно з жидівськими даними, подавала, що в Канаді є поверх 1.000 воєнних злочинців; 12-ю жовтня 1982 року „Виндзор Стар“ писала, що поверх 2.000; Сол Літтман, представник Візенталя на Канаду, твердив у „Лондон Фрі Прес“ з 24-го січня 1984 року також 2.000, але 8-го листопада 1984 року, як також 25-го січня 1985 року він підніс число воєнних злочинців у „Торонто Стар“ до 3.000. Однак у своєму донесенні до головного прокурора Канади з 23-го серпня 1985 року, тобто, коли вже діяла Комісія Дешена — Літтман уже не був такий певний своєї цифри і писав 2-3000. За те Візенталь у „Ню Йорк Дейлі Нюз“ з 19-го травня 1986 року підніс свою цифру до 6000.
Із різних статтей чи сенсаційних новинок в англомовній пресі, що їх подавали Візенталь, Літтман та їхні коляборанти, виходило, що основну масу воєнних злочинців становили не хто інший, а таки українці, а головно колишні вояки Української Дивізії „Галичина“. У червні 1980 року Літтман у „Торонто Стар“ стверджував, що дивізія брала участь у мордах цивільного населення та жидів. За цю статтю Братство кол. вояків 1-ої УДН в Канаді віддало справу до суду і „Торонто Стар“ до року часу, перевіривши справу, перепросив дивізійників.
В 1984 році Візенталь передав канадському генеральному прокуророві Робертові Кайданові листу із 217 іменами старшин Дивізії „Галичина“, які мали б перебувати у Канаді, обвинувачуючи їх усіх у воєнних злочинах. Але ліберальний тоді уряд Канади на чолі з П'єром Трудо не погодився на будь-яку акцію супроти тих людей. вважаючи, що та справа передавнена. В дійсності згадана листа була списком курсантів одного із старшинських курсів, організованих для Дивізії „Галичина“.
Літом 1984 року у Канаді прийшла до влади Консервативна партія, на чолі з Браєном Малруні, яку, принаймні у повоєнних роках, українці фаворизували, 7-го лютого 1985 року, не перевіривши справи до дна, Б. Малруні пішов на руку жидам і створив одно-особову Комісію судді Жуль Дешена, завданням якої було б прослідити жидівські обвинувачення і чи є в Канаді воєнні злочинці, а, якщо є, як їх притягнути до відповідальности за злочини поповнені на території, куди не простягається канадське судівництво. Хоча сама ідея такої комісії не погана, клопіт виявися у тому, що уряд не заслухав опінії українців та балтійців у тій справі та підійшов до справи дуже односторонньо, тобто так, як хотіли жиди, обмеживши діяльність такої комісії тільки до „нацистських воєнних злочинів“, а не до всіх воєнних злочинів. Намагання адвоката Українського Національного Об'єднання Канади Я. Ботюка, щоб діяльність комісії поширити також і на комуністичні злочини НКВД у часі і перед війною, не дали бажаних вислідів.
Читать дальше