Василь Верига - Звіт комісії Дешена

Крім того Комісія переслухувала заінтересовані сторони, бо як на практиці виявилося, перед Комісією ставали тільки жиди й українці і це право дістали від судді Дешена Жидівський канадський конґрес, що його заступав правник проф. Ірвін Котлер та Б'наі Б'рит, що її заступав адвокат Дейвид Матас. Від українців дістали право заступства Комісія громадянських прав, Комітет Українців Канади на чолі з адвокатом Іваном Григоровичем та правним заступником, відомим у Канаді адвокатом Іваном Сопінкою. З уваги на те, що дивізія "Галичина" була основним об'єктом жидівських нападів, суддя Дешен признав окреме право заступництва ("стендінґ") Комісії Братства кол. Вояків 1-ої УД УНА, яка існувала ще від 1980 року, тобто від перших нападів на Дивізію Соль Літтмана у "Торонто Стар", а також польських нападів у тижневику "Звйонзковєц". До цієї комісії входили д-р Остап Сокольський, Андрій Кемеровський та Василь Верига. Правним дорадником завжди був Ярослав Р. Ботюк, а пізніше він заступав Братство і перед Комісією Дешена.

Переслухування Комісії відбувалися в Оттаві, Монтреалі, Торонто й Вінніпезі. На цих сесіях, як і у звя'зку з ними, у пресі, радіо і телевізії сипалися обвинувачення на українців, а часом і на балтійців у різних злочинах. Тут варто підкреслити, що на переслуханнях Комісії Деіиена, жидівські правні заступники, Ірвін Котлер та Дейвид Матас, мали коло себе штаб дорадників, інших адвокатів, які слідкували за всім, робили записки й підсували різні правні арґументи. На жаль, українські правні заступники так І. Сопінка як і Я. Ботюк не мали нікого бо наші українські адвокати не виявили великого заінтересування обороною доброго імени українця. Зате не бракувало критиків, які по всьому дораджували, як треба було говорити чи які питання ставити. І це треба назвати сумним явищем.

Перевіривши всі обвинувачення так само як і оборонні матеріяли. Комісія Дешена ствердила, що обвинувачення нерідко доходили до абсурду. Наприклад, одну пару зголосили як можливих воєнних злочинців, бо ці люди мали німецьке прізвище, жили на відлюдді під охороною двох чорних псів і мали на продаж старі европейські меблі. Знову ж Канадський жидівський Конґрес зробив донос на одну особу (справа ч. 171), на базі Документаційного Центру Візенталя у Відні, що та особа с воєнним злочинцем, а крім того ще й служила у Дивізії "Галичина". Комісія, розглянувши всі обвинувачення як також дані з міністерства внутрішніх справ та міністерства закордонних справ ствердила, що дана особа у жодному випадку не могла поповнити тих воєнних злочинів, бо мала заледве п'ять чи шість років під кінець війни. Ми можемо додати, що та особа не могла бути також і членом дивізії "Галичина", бо в Дивізії дитячих садків не було.

Переглянувши списки, що залишилися на головній листі і звіривши їх із документацією, отриманою з різних установ та інституцій, комісія ствердила, що кількість запідозрених у воєнних злочинах у Канаді, жахливо перебільшені й остаточно закінчилось на тому, що всіх осіб, яких обвинувачення вимагали докладнішої перевірки було 774. До нього дійшла ще одна листа "Аддендум", на якій є 71 прізвище. Разом 883 особи.

Відносно кількости обвинувачених у воєнних злочинах у Канаді у звіті Комісії Дешена [1] Commission of Inquiry on War Criminals Report Part I: Public Honurable Jules Deschenes Commissioner. Chapter 1–8: WAR CRIMINALS IN CANADA? стверджено, що "залишаючи на боці цифру 6.000, що її подав Візенталь у 1986 році і заки ще приступлено до перевірки поодиноких осіб, які є на головній листі, вказує на перебільшення, яке становить не менше як 400 %" (стор. 248).

Дня 12-го березня Комісія Дешена представила канадському урядові свій звіт, який нараховує 966 сторінок першої частини, що її віддано до публічного вжитку. Другу частину, довірочну, на якій є усі імена та всякі інші інформації із довірочними документами отримало тільки міністерство справедливости, яке дістало всього-на-всього 29 імен осіб, яких не звільнено з обвинувачень і яким не можна ще довести вини, тому що основна документація їхньої вини знаходиться поза кордонами Канади. Там є також листа 71 німецьких учених і техніків, з яких 55 перебувають на терені Канади. Перша частина звіту не подає жодних прізвищ, але перераховує вислід своїх розшуків, подаючи замість прізвищ тільки число із остаточною рекомендацією. Таких справ зреферовано 711 (стор. 275–782), 38 справ із листи Аддендум (стор. 752–775) та листу 71 німецьких учених (стор. 776–830).

З першої частини звіту довідуємося, що відносно 29 запідозрених у воєнних злочинах не можна було вести слідство до кінця через брак доказів в Канаді. Наприклад, для справи ч. 145 — доказовий матеріял знаходиться в Австралії, Мадярщині та в Ізраїлі; справа ч. 87 — член Залізної Ґвардії в Румунії, але Румунія не відгукнулася на заклик Комісії Дешена й не дала жодних документів. Справа ч. 287 — доказовий матеріял в Англії, у ЗСА, і в СССР; справа ч. 533 — в Чехо-Словаччині, ЗСА й СССР. Коротко кажучи. Комісія Дешена просила доказового матеріялу чи свідків в ЧССР для 3 справ, з Мадярщини — 1, з Польщі — 2, із ЗСА — 1 з ЗСА і з Західньої Німеччини — З та з СССР — 8. Тут слід підкреслити, що СССР вже довгі роки вимагав видачі 43 осіб, яких він обвинувачував у воєнних злочинах. Коли ж Комісія Дешена перевірила совєтську листу і ствердила, що 1З осіб з тої листи померло, 16 в Канаді не знайдено а 14 живе в Канаді. Розглянувши їхні обвинувачення, Комісія дійшла до переконання, що супроти вісьмох є доволі поважні обвинувачення, які варто було розглянути докладніше. (Справа ч. 15, 289, 317. 349, 497, 689, а також і справа ч. 287).