Юрий Лукшиц: Федералізація України. Факти та міфи

є) Федералізація призведе до збільшення рівня бюрократії в регіонах (контраргумент— адміністративно-територіальна реформа), а в сучасних умовах повальної корупції— до розкрадання коштів на регіональному рівні;

ж) Питання федералізації за своєю суттю хитке і незбалансоване: майже як і сепаратизм воно виникає через низький соціально-економічний рівень громадян, недостатню увагу центру до регіональних проблем, розхитування суспільно-політичних терезів представниками малозабезпечених шарів населення під час різких змін влади, політичного курсу країни (2004, 2010 рр.), економічних або інших потрясінь (2008, 2011 рр.). Також часто словами «федералізм» і «федералізація» прикриваються, маючи на увазі в реальності справжній сепаратизм.

Найбільш оптимальними варіантами державного устрою для України є унітарна республікаабо федеративна республіка з елементами сильного унітаризму. В останньому випадку розумна федералізація могла б зміцнити й посилити державу, нерозумна — зруйнувати її. Отже, федералізація України не виключається в майбутньому через 20–30 років за умови:

підвищення соціально-економічного рівня громадян і придушенні тенденцій сепаратизму (другий пункт прямо залежить від ефективності першого); перш ніж проводити федералізацію за канадською або швейцарською моделями, спочатку Україна повинна економічно перетворитися в Швейцаріючи Канаду; розвинення почуття єдності між усіма українцями, консолідації громадян, у т. ч. політична стабілізація, вирішення дискусійних питань суспільства тощо.

У найближчі 10–15 років федералізація є небезпечною для України,тому що:

відсутня широка підтримка та інформатизація громадян подробицями цього процесу;відсутні необхідна законодавча база й інші чисельні реформи; існують високі ризики, що деструктивні внутрішні та зовнішні фактори можуть спричинити процес розпаду країни; федералізацію часто використовують для досягнення власних цілей різні політичні сили, фактично шантажуючи населення України і підмінюючи сенс цього явища недовготривалими гаслами.

Альтернативою федералізації в сучасний час для України є:

розширення прав місцевих рад за допомогою реформ з боку центральної влади (поступова децентралізація);посилення фінансово-економічної автономії регіонів у рамках унітарної держави, удосконалення системи бюджетних відносин між центром і регіонами;курс на субсидиарність — принцип, згідно з яким задачі мають вирішуватись на якомога віддаленому від центра рівні, тобто там, де їх вирішення найбільш можливе та ефективне; ефективний розвиток громадянського та економічного самоврядування там, де воно історично існувало століттями, наприклад, у межах Магдебурзького права.

Висновок. Практична користь від федералізації— неочевидна, ризики— занадто великі. Точка зору, що подібну систему можна реалізувати завдяки політичній волі у найближчі 5-10 років— небезпечна помилка, тому що федералізація— це довготривала масштабна адміністративно-територіальна, судова і бюджетна реформа, чітка побудова формули взаємовідносин «центр-регіони». Її швидкий процес в умовах економічної, політичної і соціальної нестабільності може викликати цивільний колапс, втрату державності та незалежності.Автор статті нагадує, що головною слабиною громадян України є невміння обирати правильних керівників і сліпа довіра радикально-націоналістичним і проросійським партіям: погана інформатизація українців, помилковий вибір призвели до появи проамериканського Ющенка в 2004 р. і проросійського Януковича в 2010-му; бомби уповільненої дії у вигляді несамовитої Вітренко, радикального Тягнибока, самовпевненого Яценюка, застарілого Симоненка, хитрого Мороза і впертої Тимошенко; купи ляльок, якими є десятки сучасних політичних новоутворених сил. Зростання впливу регіональних еліт і масове розчарування українців у своїх ідеалах підвищує вірогідність появи на політичній арені україноцентристської (універсальної) партії чи блоку «всеохоплюючого типу» ( catch - allparty ) у 2014–2016 рр. Якщо ж цього не станеться… що ж, борони тоді, Боже, Україну!

1. В. Григорьянц, «Федерализация Украины. К единству через разнообразие», Москва: Восток-Запад, 2011.

2. С. Андреев, «Федерализация Украины: единство нации или распад государства?», Москва: Европа, 2006.