Ростислав Коломієць - Наталія Ужвій

Наталія Михайлівна ніби почала прислухатись до мене.

Я наголошував на тому, що пропоную зіграти матінку Кураж в образному тлумаченні цього слова, але саме МАТІНКУ Кураж.

– Матері належать до ваших кращих мистецьких творінь, матінка Кураж – це ваша роль.

І актриса начебто почала схилятися до згоди. Чи я видавав бажане за дійсне?..

Іншого разу я обережно розпитував Наталію Михайлівну:

про Курбаса і Юру: «Курбас мене навчав, а Гнат Петрович врятував…»,

про Куліша і Корнійчука: «Куліш занурив українську людину в повсякденну дійсність, а Олександр Євдокимович показав, якою має бути нова українська людина…»,

про Бучму: «Бронек? А ви знаєте, звідки походить його ім’я? З древньогрецької – ‘‘невмирущий’’…»,

про її «доберезільське» минуле: «Як я вчилася акторської майстерності? У природи. Виходила в поле і щосили плакала, ридала, сміялася… А вже потім з’явилися професійні вчителі».

І так далі. Я отримував відповіді, здебільшого, образні, траплялося, і неочікувані, інколи вона ухилялася від відповіді. Усе це ви знайдете у книжці про неї.

Наталія Михайлівна так і не зіграла матінку Кураж, а ставити п’єсу з іншою актрисою, запропонованою мені тодішнім головним режисером театру, до речі, його дружиною, я відмовився. Мені й досі здається, що Ужвій – матінка Кураж могла б стати новою сторінкою її мистецької біографії. Не судилося… Але розмови з актрисою, інколи близькі до сповіді, запам’яталися.

– Доброго вечора, Євгене Порфировичу, – вітав я актора, який, розгримувавшись і вийшовши з образу, з’являвся зі службового ходу, прямуючи до скверика біля театру.

– І до зустрічі, Ростиславе Григоровичу, – лагідно відповідала Наталія Михайлівна, беручи чоловіка під руку.

А я, дивлячись їм услід, поринав у далеке минуле…

І переді мною знову поставали драматичні питання біографії артистки:

Наталія Ужвій – Лесь Курбас. Плюс-мінус?..

Наталія Ужвій – Михайль Семенко. Плюс-мінус…

Наталія Ужвій – Гнат Юра. Беззаперечний плюс…

Наталія Ужвій – Олександр Корнійчук. Беззаперечний плюс?..

Наталія Ужвій – її перший, «короткочасний», чоловік агроном Григорій Дробницький; її другий, на десять років, чоловік поет Михайль Семенко; її третій, на все життя, чоловік актор Євген Пономаренко. Шлях до любові…

І таких невизначеностей вистачає. Їх ані з льоту не зрозуміти, ані з ходу відповісти.

Особисте життя і життя в мистецтві Наталії Ужвій —складне і тернисте, сповнене удач і розчарувань, радощів і тривог, шалених сценічних успіхів та особистих трагедій, і все в ньому нерозривно сплелося. Гадаю, вона прагнула саме такою постати в пам’яті сучасників і нащадків…

Великі митці менш за все потребують наукових пояснень, чому вони великі. Але ми все любимо пояснювати. А я не визнаю псевдонаукового театрознавства, працюю в жанрі театробачення, театровідчуття. Адже мистецтво великого актора – тому він і великий – не тільки схоплює і передає пристрасть, нерв життя, воно і є самий нерв, його можна хіба що відчути, створивши акторський портрет із досить примхливих пазлів вражень.

Ну, скажіть, що вам говорять слова – вириваю цитату з творчого портрета актриси, – сказані про Ужвій: «…у будь-якому образі привертає увагу її іконописне обличчя з великими блакитними очима. У поєднанні зі стрункою постаттю й природною пластикою, з трохи наспівною вимовою цієї неординарної жінки – ‘‘поетеси української сцени’’ – ці складові стали запорукою її надпопулярності». Красиво сказано, але ці слова нічого не пояснюють – хіба мало артисток із великими блакитними очима, стрункою постаттю, природною пластикою?..

27 серпня (8 вересня за новим стилем) 1898 року в затишному містечку Вілія (нині місто Любомль) Волинської губернії, де проживало в той час десь близько п’яти тисяч чоловік, у хліборобській родині (мали три десятини землі) батька Михайла Максимовича Ужвій (1870 – ?) і матері Олени Павлівни Косміної (1871 – ?) народився первісток – донька, яку нарекли Наталкою. Нині вулиця Тильна, де стояла дерев’яна хата під солом’яною стріхою, в якій народилась дівчинка, названо вулицею Ужвій…

За старовинним українським звичаєм охрестили її в церкві