Микола Амосов - Роздуми про експеримент вiд травня 2000 року

Профiлактична перевiрка здоров'я: потрiбно знати кров'яний тиск (110–140 на 60–80). Пульс 60–70. Зрiдка не зайво зробити аналiз кровi на цукор, на гемоглобiн (120 i вище.)

Не потрiбно метушитися при перших ознаках хвороби i вимагати лiкаря (крiм гострих хвороб у животi з блювотами). Дрiбнi симптоми потрiбно перечекати — i тиждень i мiсяць — природа сама справляється. Розумiю, що це легко говорити менi — знаючи — де небезпечно, де — нi. Неграмотному в медицинi без лiкаря не обiйтися i у полон до нього (iз витратами!) потрапити легко. Але якщо уже вiн скаже: «не небезпечно» — вiрте i не лiкуйтеся: лiкар скорiше перестрахується в лiкуваннi, чим заспокоїть.

Моє вiдношення до медицини не змiнилося. Хiрургiя — могутня, боятися її не потрiбно. Терапiю теж випробував на собi, як нiколи ранiш. Є могутнi лiки, але приблизно двi третини — тiльки психотерапiя. Поради — як розрiзняти — дати не можу — для цього потрiбно писати iншу книгу. Одне скажу — гарнi терапевти — рiдкiсть. Без спецiальних дослiджень — УЗД, рентген, аналiзи та iн. добре лiкувати неможливо. Але i робити все це по дрiбницях — не стоїть грошей. Що б вирiшити — знову потрiбний гарний лiкар. «Бiлi грабують, червонi — грабують, нiкуди селянину податися!»

Позицiя досвiдченого пацiєнта: розслабся i терпи! Для старих — узагалi немає проблем — випробував на собi те, що знав ранiш: Вмирати не страшно. Природа захищає психiку умираючого вiд страждань.

Самолiкуванням усе таки не зловживайте…

Мабуть, це й усе. Хвороб не бiйтеся: природа мiцна, якщо її не псувати. Медицина — коли нiкуди дiтися — теж достатньо сильна, допоможе i навiть — спасе.