Дмитро Стус - Василь Стус - життя як творчість

Іван Драч. Рецензія на рукопис книжки «Зимові дерева» — вірші Василя Стуса.

Там само.

[Микола Гончарук]. Збірка «Зимові дерева» // Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 356.

Там само.

Василь Стус. Зимові дерева. Авторизований машинопис рукопису збірки в «самвидавівському» оформленні з дарчим написом Г. П. Кочурові. — Зберігається: ІЛ НАНУ, фонд 170, од. збер. 926.

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 42. Попри те, що окремі цитати з «Двох слів…» наводилися в тексті, вважаю за необхідне подати цей текст повністю, аби не руйнувати своєрідний автопортрет письменника, який прагнув, аби читач уявляв собі автора «Зимових дерев» саме таким.

Теза, звісно, суперечлива і, може, навіть провокативна. Проте співзвучна Стусовим завданням: відтворити національний космос інтернаціональною мовою світової культури.

На користь британської версії свідчать слова Є. Сверстюка. Зазначене ж у вихідних даних брюссельське видавництво «Література і мистецтво» схоже, не більше, аніж конспірація з метою не пов'язувати прізвище автора з відомими західними оунівськими видавництвами.

Аріадна Шум. Вступна стаття // Василь Стус. Зимові дерева. — С. 1.

Упорядники «Зимових дерев» навіть додали до збірки «Словник невідомих і маловживаних слів», розміщений у кінці книжки.

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 91.

Аріядна Шум // Василь Стус. Зимові дерева. — С. 1.

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 80.

Там само. — С. 69.

Там само. — С. 91.

Євген Адельгейм. Рецензія на збірку поезій Василя Стуса «Зимові дерева». Авторизований машинопис. — Зберігається в архіві родини поета, С. 1—4.

Там само. — С. 5.

Там само.

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 105.

Євген Адельгейм. Рецензія на збірку поезій Василя Стуса «Зимові дерева». — С. 8.

Василь Стус. Твори. Том 6: кн. 2. — С. 66.

Шевченківські лауреати. 1962—2001. Енциклопедичний довідник / Вступне слово I. M. Дзюби. Автор-упор. М. Г. Лабінський. — К.: Криниця, 2001, С. 178—179.

Ресторан «Наталка» розташований на трасі «Київ — Бориспіль». Його стіни були прикрашені фресками Алли Горської.

Опанас Заливаха. Ніхто не пройде за тебе твого шляху // Доброокий. Спогади про Івана Світличного. — С. 203.

«Топтуни» або «шпики» по-дореволюційному. Працівники КДБ, які шпиґували за лідерами шістдесятників чималі відстані, вишукуючи якого-небудь компромату.

«Боргова записка» Євгена Сверстюка, що стосується книг, які він узяв у Василя Стуса разом із «Зимовими деревами». Див.: Євген Сверстюк. Базилеос // Не відлюбив свою тривогу ранню… — С. 194.

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 320—321.

Василь Стус. Твори. Том 6: кн. 2. — С. 70.

Йдеться про її «Реквием», який зберігався в нього як самвидавна збірочка.

О. — про кого йдеться, з'ясувати не вдалося.

Ст. — І. Старицька-Черняхівська, дочка письменниці Л. М. Старицької-Черняхівської.

Академік Кримський помер (точніше — загинув) 25 січня 1942 р. в лікарні для в'язнів у казахському місті Кустанай. Похований у спільній могилі з іншими в'язнями. Див.: М. Кутинський. Некрополь України // Дніпро. — 1996. ч. 10, С. 142—143.

Євген Концевич — український прозаїк і перекладач, автор збірок новел «Дві криниці» і «Йдучи вулицею». З 1952 р. прикутий до ліжка тяжкою хворобою. Близький до кола шістдесятників, які часто відвідували його в батьківській хаті в Житомирі.

Б. А. — Борис Дмитрович Антоненко-Давидович.

Оргнабір 1929 р. — політичні арешти 1929—1930 років, у результаті яких було віддано під суд 45 представників старшого покоління української інтеліґенції, у тому числі й двох академіків — С. Єфремова й М. Слабченка. Судилище над ними під назвою «процес у справі „Спілки визволення України“ тривав від 9 березня до 19 квітня 1930 р. у Харкові. Молодше покоління української гуманітарної еліти не виступило з публічною підтримкою старших. Натомість набув популярности вислів: „музика ГПУ, опера СВУ“. Від 1937 до 1939-го 13 з 45 засуджених за рішеннями різноманітних місцевих трійок було розстріляно в місцях відбуття покарання». Див. зокрема: Довідник з історії України. — К.: Генеза, 2002, С. 813—814.