Т. Панасенко - Іван Котляревський

Ложа «Любові до істини» існувала недовго, всього близько року. Навесні 1819 року її за царським розпорядженням було закрито (а через три роки в Росії було заборонено всі масонські ложі). Папери ложі були знищені після смерті М. Новикова, отже, цілком відтворити спрямування її роботи, завдання, які ставили перед собою її члени, неможливо. Проте й ті уривчасті відомості, які є про цю ложу, певною мірою характеризують її. Відомості про ложу «Любові до істини» знову випливли на світ під час слідства над декабристами – вони розкривають таємниці її діяльності.

У січні 1826 року військовий міністр Татищев повідомив М. Рєпніна про розпорядження царя заарештувати і надіслати в Петербург як колишніх членів ложі М. М. Новикова, В. Л. Лукашевича, В. В. Тарновського, С. М. Кочубея. Князь Рєпнін розіслав чиновників для арешту названих осіб і окремо призначив чиновника для трусу в селі Тагамлику, де мали бути папери М. Новикова. Але виявилось, що ці папери зникли. Самого М. Новикова під час слідства над декабристами серед живих уже не було, проте ім'я слідчим довелося не раз чути і згадувати. Відомий «Алфавіт декабристів», складений у 1827 році керівником справ слідчої комісії О. Боровковим, подав про нього такі відомості: «Новиков – колишній правитель канцелярії малоросійського генерал-губернатора князя Рєпніна. Помер. Він був серед перших, хто подав думки про заснування в Росії таємного товариства й заснував таке. Матвій Муравйов-Апостол показав, що Новиков заснував у Полтаві масонську ложу, яка була таким собі розсадником для таємного товариства, і до неї приймав малоросійських дворян…» Згадується в цьому «Алфавіті» й Іван Петрович: «Котляревський. Малоросійський дворянин. Матвій Муравйов-Апостол, між іншим, назвав Котляревського серед членів “Малоросійського товариства”. Але за розвідуваннями комісії виявилось, що “Товариства” цього ніколи не було, а тому показання про Котляревського залишено без уваги».

Небагато до нас дійшло і відомостей, що висвітлили б характер дружніх стосунків між М. Новиковим та І. Котляревським. Що за людина був цей Михайло Миколайович Новиков? І. Сердюков, що служив у канцелярії М. Рєпніна з 1824 року, згадував про М. Новикова: «Правителів перебувало при мені чимало: 1-й Микола Михайлович Новиков, надвірний радник, розумник і декабрист, якого спіткала б доля Пестеля й інших нещасних, коли б не помер». Сердюков, який почав служити в канцелярії генерал-губернатора фактично після смерті Новикова, все ж намагався згадати про нього в своїй автобіографії як нібито про свого першого начальника; пишучи ж через кілька десятків років, переплутав ім'я й по батькові. Михайло Миколайович Новиков (1777—1822) в останні роки свого життя (в 1816—1822 pp.) був правителем канцелярії генерал-губернатора М. Рєпніна й одним з найактивніших членів таємних товариств свого часу. Після Вітчизняної війни 1812 року він увійшов у зв'язок з таємним республікансько-аристократичним товариством «Орден російських рицарів». У 1816 році, зразу ж після виникнення «Союзу порятунку», Новиков вступив у це товариство й виявив тут значну активність. Переїхавши до Полтави, він став одним із засновників і активних діячів «Союзу благоденства». Новиков був одним із активних членів масонської ложі «Обраного Михайла», яка була організаційно зв'язана з «Союзом порятунку» і «Союзом благоденства». Федір Глінка, активний діяч обох названих товариств, на допиті в справі декабристів показав, що він познайомився з Новиковим у ложі «Обраного Михайла» й той залучив його в «Союз порятунку». М. Новиков виступав і як активний учасник периферійних органів «Союзу благоденства», так званих «вільних товариств».

Ясна річ, що, заснувавши в Полтаві масонську ложу, Новиков діяв у тому ж напрямі, що і в «Союзі благоденства». Відомий декабрист М. Муравйов-Апостол, що був ад'ютантом генерал-губернатора М. Рєпніна (в 1818—1822 pp.), говорив про Михайла Новикова: «В Полтаві він заснував ложу, що служила розсадником таємного товариства. Він у неї приймав дворянство малоросійське, з числа якого найздібніших улаштовував у товариство, що звалось “Союз благоденства”».

Збереглися деякі дуже цікаві матеріали, що проливають світло на стосунки Михайла Новикова й Івана Котляревського. Це, по-перше, лист Новикова до секретаря «Вільного товариства любителів російської словесності» А. О. Нікітіна і, по-друге, уривок зі спогадів Стебліна-Камінського.

Лист Новикова написано в листопаді 1818 року, тобто в ті часи, коли зв'язки його з Іваном Котляревським могли бути особливо приязними через спільну діяльність в ложі «Любові до істини». Дякуючи за обрання його членом-кореспондентом, Новиков запевняє, що, «беручи найживішу участь у благові й честі… батьківщини», буде «старанно виконувати всі доручення цього товариства». Для початку здійснення тих завдань, які він може виконати для товариства, Новиков подає деякі загальні відомості про виховні заклади в Малоросії (включаючи сюди Полтавську й Чернігівську губернії), і, виділяючи з них Полтавський будинок виховання дітей бідних дворян, значну частину листа присвячує дуже прихильній і теплій характеристиці Івана Петровича Котляревського як взірцевого вихователя, як людини, що виконує свої службові обов'язки зі «зразковою старанністю». Як член «Союзу благоденства» він вважав діяльність на освітній ниві служінням батьківщині. Одним із завдань членів «Союзу благоденства», за статутом, було приносити користь справі виховання молодого покоління. Лист Новикова дає підстави вважати, що Котляревський-педагог у своїй діяльності являв собою взірець втілення тих вимог, які висував «Союз благоденства» в галузі освіти. Тож цілком зрозуміло, що М. Новиков прагнув звернути увагу своїх петербурзьких друзів на Івана Котляревського як людину, що може бути корисною для їхньої спільної справи.