Олесь Бердник: Агні-Йога. Жива Етика космічної ери.

Безліч міфів, легенд, переказів. Що таке Гімалайська Твердиня Знання? Притулок прибульців із далеких світів? Чи дружня громада освічених людей-альтруїстів, які вік у вік збирали перли знань та технічних можливостей, щоб пізніше урочо передати їх людям, коли виникне цілковита необхідність?! Різні варіанти відповідей. Проте самі Вчителі зберігають таємницю. Бо заздалегідь підготовлена відповідь — смерть для знання. Дитя людське має дорости до права — відхилити “покривало Ізіди”. Ми аж надто глибоко й болісно переконались у XX столітті в несвоєчасності вельми багатьох відкриттів.

Хоч як би там було, проте Реріхи наполегливо стверджували в своїх творах: Люди не самотні. Ми не випадкова гілка на дереві універсуму, а закономірна квітка Розуму, поруч із якою є інші чарі парості Всеосяжного Життя; поміж ними існують старші й величніші еволюції, ніж наша, й вони пам'ятають про нас, допомагають нам у скрутну й трагічну добу космоісторії.

Агні-Йога — одне з таких пророчих попереджень про прийдешню Космічну Еру, про Епоху Вогню, коли посилюються усі стихії, всі еволюційні ритми, змушуючи людство до остаточної відповіді на вічне запитання; хто ми, звідки, який Плід маємо дати задля спільної Великої Матері — Зоряної Безмірності?

Після нечуваної п'ятирічної' мандрівки (Індія — Китай — СРСР — Монголія — Тібет — Індія) родина Реріхів зупинилася в Сіккімі. Для опрацювання цінних наукових матеріалів у долині Кулу було засновано Інститут Гімалайських Досліджень “Урусваті”. Десятки учених світу співпрацювали з Реріхами, зокрема й наш славетний Микола Вавілов, що пізніше загинув у сталінській катівні. Самозречено допомагала митцеві Олена Іванівна, сини Юрій та Святослав. У тридцяті роки в багатьох країнах світу почали виникати гуртки та об'єднання Агні-Йоги. Олена Іванівна невтомно листувалася з ними, пояснювала глибини східної філософії, попереджувала про майбутні космічні катаклізми, якщо людство до вирішального часу не зуміє об'єднатися в братерську світову громаду. На жаль, тодішні керівники нашої країни не зуміли (чи не захотіли?) сприйняти дружньої допомоги Гімалайських Учителів. Щире послання до радянського народу (“Международная жизнь”, (1968, № 1), особисті бесіди Реріха з Чичеріним, Луначарським, Горьким здавалися їм як містичний курйоз, як інтелектуальна химера творця А за прихильність до Агні-йоги в повоєнні роки сотні людей було запроторено до концтаборів, Лише смерть Сталіна зупинила це демонічне переслідування носіїв світлого знання.

Минули роки. Історичний досвід підтвердив багато можливостей ми прогавили, випустили з рук, які величні перспективи очікували нас, коли батьки своєчасно збагнули б непересічні вартості парадоксальних духовних напрямків пізнання й краси, до чого закликала Агні-Йога.

Перебудова відкриває сучасникам ще один — уже, напевне, останній шанс для виходу на стежку всебічного розвою духу й розуму. От чому для читача будуть на часі мудрі речення Великих Учителів. Уривки Живої Етики, що їх ми друкуємо, звучать радісним гімном праці, людській гідн радості й творчості життя, свободі розуму, духс му подвигу, прориву до вищих щаблів Буття.

Ти знаєш, читачу, що тлін Миколи Реріха, який помер 1947 року, спалено в долині Кулу й поховано в склепі. Там нині стоїть камінь із написом. Ти відаєш, що Олена Реріх залишила Землю 1955 року, й у Калімпонгу, над місцем ії поховання, височить білосніжна ступа — дарунок Великого Учитєля останньому притулку великої подвижниці. Пам'ятаємо ми й про те, що Юрій Реріх, повернувшись Батьківщину, давши творчий поштовх поглибленому дослідженню східної культури, пішов услід за батьками ще 1960 року. Лише Святослав Реріх лишається вартовим нетлінних скарбів духу в Гімалаях, торуючи шляхи дружби між Індією та нашими народами.

Проте хіба можна казати про смерть там, де мовиться про вогонь розуму й серця? Усе, що надбали Реріхи в наближенні до вартостей краси й братерства, вони передали нам, своїм спадкоємцям. І ми чуємо їхній заповіт, заклик до Екології Культури. Лише всеоб'єднання сил миру й правди під стягами Духу здатне зупинити сили руйнації.

Пелена пітьми нависла над планетою. В кільці рятунку, в лавах бійців розуму, поруч із живими, поруч із тими, хто нині йде по Землі — невмирущий дух минулих героїв та вождів — від Піфагора до Вівекананди, від Будди — до Ціолковсікого, від Спартака — до Махатми Ганді, від Платона — Шевченка, від Гіпатії — до Лесі Українки. Хто зупинить таку непереможну рать, хто зламає потугу народів у їхньому прагненні до осмисленого гармонійного, людяного, суверенного життя?