Ліман Френк Баум - Смарагдове місто Країни Оз

– Оце вояка! – зрадів Король. – Інша розмова! Тебе як звати, Генерале?

– Гуф, Ваша Величносте.

– Прекрасно, Генерале Гуф! Заходь до мене в печеру, обговоримо деталі, – і, відвернувшись від новоспеченого Головнокомандувача, Король гаркнув на всю печеру:

– Номи-солдати! Відтепер і до тих пір, поки його не розріжуть на дрібні шматочки і не згодують семиголовим псам, ви зобов’язані коритися Генералу Гуфу. За найменшу провину вас чекає суворе покарання! Розійдись.

З цими словами Король пішов з балкона і повернувся в печеру, де його вже чекав Гуф. Генерал-новачок нахабно курив люльку, розвалившись на аметистовому стільці та спершись рукою на поручень трону. Дим він пускав прямо в обличчя монарху, котрий навіть розгубився від такого нахабства. Гуф зовсім не був дурним і знав, що саме так і слід поводитися з Королем, інакше той подумає, ніби він боїться. Побачивши Короля, Гуф недбало кинув:

– Ви щось хотіли мені сказати, Ваша Величносте?

– Чи ти не занадто вільно почуваєшся в моїй присутності? – поцікавився Король.

– Якраз так, як і треба, – холоднокровно хитнув головою Гуф і пустив кільце диму, та так влучно, що дим потрапив прямо в ніс Королю й змусив його чхнути. – Бажаєте завоювати Смарагдове місто? А крім мене ніхто не в змозі цього зробити, тож і вимагаю люб’язності, поки не виконаю ваш наказ, а потім…

– Що потім? – злорадно поцікавився Король.

– А потім, сподіваюся, хоча б із почуття вдячності, ви не зробите мені нічого поганого.

«Сподівайся, сподівайся», – буркнув про себе монарх, а вголос запитав:

– А якщо в тебе нічого не вийде?

– Тоді ріжте мене на шматки, – рішуче заявив Гуф, – я згоден. Але якщо ви погодите мій план, ми напевно переможемо. Гадаєте, досить того, щоб непомітно пробратися в Смарагдове місто? Так вони одразу викинуть нас звідти! Тут треба діяти хитрістю: спочатку знайдемо могутніх союзників…

– Що ти маєш на увазі?

– Зараз поясню, Королю Роквате. Ви збираєтеся напасти на чарівну країну. Армії в них, можна сказати, немає, зате у Принцеси Озми, яка править ними, є Чарівна Паличка, а в іншої дівчини, в Дороті, є Чарівний Пояс, який вона відняла у вас, Ваша Величносте. Крім того, на півдні Країни Оз живе хитромудра Глінда, яка теж володіє чаклунськими чарами. І ще я чув про якогось Чарівника, який живе в палаці Озми й теж вміє творити чудеса. В далекій Америці, звідки він родом, люди навіть платили гроші, щоб тільки глянути на нього! Як бачите, там ціла купа чарівників, і з ними не так-то просто впоратися.

– У мене п’ятдесят тисяч солдатів! – гордо випнув груди Король.

– Але вони всього лише номи, – уточнив Гуф і, вийнявши з монаршої кишені хустку, протер собі чоботи. – Зрозуміло, номи безсмертні, і загибель їм не загрожує, але ось із чарами в них поганенько. З утратою Чарівного Пояса ви втратили всю свою чарівну силу, й тепер проти Озми ми безсилі.

Очі Короля налилися кров’ю:

– Мовчати, або підеш на корм семиголовим псам!

– Не поспішайте, Ваша Величносте, – незворушний Гуф спокійно запустив руку в королівську табакерку. – Краще пошукаймо союзників.

– Яких ще союзників і де їх взяти?

– Хіба навколо мало лиходіїв? Переманимо їх на свій бік, зберемо всіх разом і нападемо на Озму. Це простіше простого, якщо з розумом взятися за справу. Самим нам не під силу справитися з Країною Оз, але разом із союзниками ми напевно здобудемо перемогу.

– Молодчина, Гуфе! – Король був явно в захваті від ідеї генерала. – Зараз же вирушай на пошуки союзників, а я дам розпорядження щодо підземного ходу.

– У такому разі я негайно попрямую до вождя Фанаберів, – заявив новоспечений генерал. – Сподіваюся, ви схвалюєте мій вибір, Ваша Величносте.

Почувши про повернення Дороті, всі жителі Смарагдового міста від малого до великого поспішили до палацу, щоб привітати дівчинку, – вона була загальною улюбленицею в Країні Оз. Зрозуміло, час від часу в Країну Оз потрапляли й інші люди з великого зовнішнього світу, але всі вони, за одним винятком, приходили сюди разом із Дороті.

Виняток, як ви вже напевно здогадалися, був лише один – Чарівник із Країни Оз, фокусник з Омахи, який одного разу на потіху публіці злетів у небо на повітряній кулі та сильним поривом вітру був занесений через пустелю у Смарагдове місто. Певний час йому вдавалося вводити жителів міста в оману, демонструючи свої фокуси, за які його й прозвали тут Чарівником. Але незабаром у Країні Оз з’явилася Дороті й викрила спритного шахрая.