Ліман Френк Баум: Смарагдове місто Країни Оз

У далеких лісових хащах Країни Оз зустрічаються величезні звірі. Здебільшого вони не такі вже й небезпечні і зазвичай дружньо зустрічають гостей, якщо ті забредуть в їхнє лігво. Але є там і страшні звірі, Калідаси. Тулуб у них ведмежий, а голова – як у тигра. Колись Калідаси славилися своєю ненажерливістю, але тепер їх майже всіх приручили.

А ось Войовничі Дерева приручити так і не вдалося. Варто мандрівникові увійти в ліс, де ростуть такі дерева, як вони одразу відшмагають незваного гостя всіма своїми гілками і виштовхнуть геть.

Але ці неприємні речі існують лише в кількох віддалених районах Країни Оз. Я припускаю, що в кожної країни є свої маленькі недоліки, тому навіть ця майже досконала казкова країна не може бути цілком ідеальною. Колись тут також жили злі відьми. Але поступово усіх їх знищили. Тож, як я вже сказав, в Озі панує лише мир і щастя.

Тепер Країною Оз править добра Озма, і ніколи ще жителі так не любили свою правительку, як зараз. Вони цілковито впевнені, що Озма – найкрасивіша дівчинка в усьому світі. А також найрозумніша й найдобріша.

Дороті Гейл вже не раз бувала у Країні Оз, пережила тут безліч пригод і знайшла багато друзів. Але Озма – її найкраща подружка. Вона навіть зробила Дороті принцесою і запросила її жити до себе в палац, але Дороті відмовилася, посилаючись на те, що тітці з дядьком буде так самотньо без улюбленої племінниці.

Однак тепер, коли дядько Генрі потрапив у халепу, Дороті вирішила повернутися у Країну Оз і попросити Озму про дещо.

Через кілька секунд після того, як вона подала таємний сигнал у своїй маленькій спальні, дівчинка з Канзасу вже сиділа у чудовій кімнаті в палаці Озми у Смарагдовому місті Озу. Коли з обіймами і поцілунками було покінчено, Озма схвильовано запитала:

– Що трапилося, Дороті? У тебе якісь неприємності? Чому ти така сумна?

Дороті важко зітхнула:

– Зі мною все в порядку, а от дядько з тіткою… схоже, їм доведеться залишити свою ферму в Канзасі.

– Розкажи все по черзі, – співчутливо попросила Озма.

– Розумієш, дядько Генрі зовсім збіднів. Ферма більше не приносить йому доходів. І ось одного разу він позичив грошей і підписав папір, де було сказано, що, в разі неповернення їх у визначений термін, у нього заберуть ферму. Дядько сподівався зібрати добрий урожай і розрахуватися з боргами, та цього не сталося. І ось тепер їх з тіткою виганяють з ферми, а їм нікуди податися. Вони такі старі та хворі, що зовсім вже не можуть працювати, тож це доведеться робити мені, хіба що…

– Що, люба? – підбадьорливо усміхнулася Озма, але Дороті ніяк не наважувалася вимовити найголовніші слова.

– Я б хотіла залишитися тут, у Країні Оз, – почала вона. – Ти ж запрошувала мене, правда? Але я не можу залишити дядька й тітку…

– Якщо я правильно тебе зрозуміла, – розсміялася Озма, – мені доведеться запросити твоїх родичів, інакше ти не залишишся. Що ж, я згодна.

– Правда? Це ж просто чудово! – Дороті від радості заплескала в долоні. – Ти перенесеш їх сюди? Може, ти і ферму їм даси, де-небудь у Країні Жвакунів або Моргунів?

– Безумовно, – відповіла Озма, зрадівши, що подружка, нарешті, розвеселилася. – Для твоїх друзів, Принцесо, завжди знайдеться місце у Країні Оз.

Дороті була в захваті і водночас зовсім не здивованою, адже була впевнена, що доброта Озми не має меж і її прохання не залишиться без відповіді. Коли, справді, таке було, щоб її могутня й вірна подруга їй відмовила?

– Будь ласка, не називай мене Принцесою, я не хочу. Я хочу жити на фермі, разом з дядьком і тіткою, а принцеси на фермах не живуть.

– Принцесі Дороті не місце на фермі, – ніжно усміхаючись, відповіла Озма. – Твоє місце тут, у палаці. Відтепер ти будеш першою придворною дамою.

– А як же дядько Генрі? – почала було Дороті.

– Дядько Генрі достатньо напрацювався у своєму житті, – перервала її правителька. – Йому й тітоньці теж знайдеться місце в палаці. Тепер їм не доведеться гнути спину з ранку до вечора. Коли ти хочеш їх переправити сюди?

– Я обіцяла повернутися в п’ятницю…

– Навіщо тобі повертатися? І навіщо чекати до п’ятниці? Зробімо їм сюрприз і перенесемо сюди без попередження.

– Гадаю, вони не вірять у Країну Оз, – задумливо похитала головою Дороті. – Хоч я стільки їм про неї розповідала.

– Побачать – повірять! – рішуче заявила Озма. – Припустімо, ти їх попередиш. Так вони ще розхвилюються не на жарт, дізнавшись, що їм доведеться відправитися у чарівну подорож! Краще вже пояснимо їм все на місці.