Л. Баум - Мудрець Країни Оз

— Вірно, такого я ще ніколи не бачила, — сказала дівчинка, — але якщо ти живеш у ньому сама, то я не знаю, чим він кращий за рублену хатину чи цегляний будинок або за першу-ліпшу кам’яничку.

— Ти нічогісінько не розумієш, — відповіла Самотня Качка. — Але можу сказати, щоб ти це знала надалі: кожен дім повинен бути гарним для того, хто в ньому живе, а не для втіхи будь-кого іншого. Діамантовий палац — цей мій дім, і він мені до вподоби. Через те мені зовсім байдуже, подобається він тобі чи ні.

— О, мені він дуже подобається! — вигукнула Дороті. — Він дуже гарненький зовні, але… — Дівчинка раптово замовкла, бо в цей час Самотня Качка залізла в свій палац через маленькі дверцята, навіть не попрощавшись. Дороті змушена була ні з чим повернутись до своїх друзів, і вони рушили далі.

— Як ви гадаєте, Мудрецю, чи правду казала качка, ніби немає такої сили, яка могла б звільнити Трот та капітана Білла? — спитала дівчинка занепокоєним голосом.

— Ні, я не думаю, що правда виявиться на боці Самотньої Качки, — серйозно відповів Мудрець. — Проте цілком імовірно, що їхні чари буде важче побороти, ніж я сподіваюсь. Звичайно, я зроблю все можливе, але ніхто не може зробити більше, ніж в його силах.

Така відповідь не зовсім заспокоїла Дороті, але вона більше нічого не сказала, і незабаром, обігнувши заворот річки, наші мандрівники уздріли чарівний острів.

— Ондечки вони! — схвильовано вигукнула Дороті.

— Так, я бачу їх, — спокійно кивнув головою Мудрець. — Вони сидять на двох величезних поганках.

— Це дуже цікаво, — зауважив Кришталевий Кіт. — Коли я йшов від них, там не було ніяких поганок.

— Яка гарна квітка! — захоплено закричала Дороті, коли ЇЇ погляд упав на чарівну рослину.

— Зараз нам не до Квітки, — глибокодумно промовив Мудрець. — Перш за все треба звільнити друзів.

На цей час вони були вже проти самісінького чарівного острова. Трот і капітан Білл помітили своїх друзів і загукали до них, кличучи на допомогу.

— Як ви себе почуваєте? — закричав Мудрець, приклавши долоні до рота, щоб його краще було чути через річку.

— Наші діла нікудишні, — крикнув у відповідь капітан Білл. — Ми тут добряче заякорились і ніколи не зрушимо з місця, якщо ви не обрубаєте нам линви.

— Про що він говорить? — запитала Дороті.

— Ми не можемо поворухнути ногами! — закричала Трот, з усієї сили напружуючи голос.

— Чому? — запитала Дороті.

— Вони пустили коріння в землю! — пояснила Трот.

Важко було розмовляти на.такій відстані, і тому Мудрець попросив Кришталевого Кота:

— Іди на острів і скажи нашим друзям, щоб вони ще трохи потерпіли, поки ми їх врятуємо. Для цього потрібен деякий час, бо чари острова нові для мене і я мушу провести деякі досліди. Але перекажи їм, що я поспішатиму, як тільки зможу.

Кришталевий Кіт перейшов річку під водою і сказав дівчинці Трот та капітану Біллу, щоб вони не хвилювались, а Мудрець негайно відкрив свій Чорний Саквояж і почав готуватись.

Перш за все Мудрець поставив маленький триніжок і прилаштував зверху на ньому золоту мисочку. В мисочку він висипав два порошки — рожевий і небесноголубий — і залив ці порошки бурштиновою рідиною з кришталевої пляшечки. Потім пробурмотів якісь магічні слова, і порошки почали сичати, горіти й виділяти фіалковий дим. який потягся через річку й повністю огорнув Трот та капітана Білла разом з поганками, на яких вони сиділи, і навіть Чарівну Квітку в золотому горщику. Коли ж дим розтанув у повітрі, Мудрець гукнув до полонених:

— Ви звільнились?

Трот і капітан спробували зрушити з місця, але це їм не вдалося.

— Ні! — крикнули вони у відповідь.

Мудрець глибокодумно почухав лисину і витяг з Чорного Саквояжа інший чарівничий інструмент.

Це був срібний пістолет. Мудрець зарядив його невеличкою чорною кулькою і вистрілив у напрямку чарівного острова. Кулька розірвалась над самою головою Трот і обсипала дівчинку тисячами іскор.

— О!—сказав Мудрець.—Здається, це вже звільнить тебе.

Але ноги Трот залишалися міцно припнутими корінням до чарівного острова, і засмучений Мудрець мусив робити щось інше.

Він напружено працював мало не годину і перепробував майже всі інструменти в своєму Чорному Саквояжі, але так і не міг визволити Трот та капітана Білла.

— Послухайте, друзі! — вигукнула Дороті. — Боюся, що зрештою нам таки доведеться покликати Клінду.

Мудрець почервонів по самі вуха, бо йому соромно було погодитись, що він безсилий перед чарами острова.