Л. Баум - Мудрець Країни Оз

— Ви не захоплені моїм рожевим мозком ? —різко випалив кіт.

— Він у тебе чудовий, — сказав Мудрець. — Але ж ти згоден, що то не справжній мозок? Отже від нього не можна дуже багато вимагати.

— А якщо я знайду ваш Чорний Саквояж, і знайду не пізніше, як за п’ять хвилин, ви визнаєте, що мій рожевий мозок кращий за ваш, людський?

— Так, я визнаю, що він кращий слідопит, — неохоче відповів Мудрець, — але ти цього не зможеш зробити. Ми шукали скрізь, і все ж таки Чорного Саквояжа не знайшли.

— Це свідчить, як багато ви знаєте! — буркотливо відповів Кришталевий Кіт. — Постежте з хвилину за моїм мозком і подивіться, як він крутиться.

Мудрець постежив, бо йому дуже хотілося повернути свій Чорний Саквояж, і переконався, що рожевий мозок Кришталевого Кота справді крутився дивовижним способом.

— Тепер ідіть за мною, — наказав Кришталевий Кіт і повів Мудреця просто до того місця, де сам же заховав Саквояж у листі. — Як підказує мені мій мозок, — урочисто промовило кришталеве створіння, — ваш Чорний Саквояж мусить бути тут.

Кіт розгріб листя і витяг Саквояж, який Мудрець схопив із радісним вигуком. Тепер, коли чарівні інструменти знову потрапили йому до рук, він впевнився, що визволить і Трот і капітана Білла.

Сіру мавпу Рангу розбирала нетерплячка. Вона наблизилась до Мудреця і сказала:

— Ну, а як же бути з тими бідолашними зачарованими мавпами?

— Давайте умовимось, Рангу, — відповів маленький чоловічок, — якщо ви дозволите мені взяти дюжину мавп у Смарагдове Місто і потримати їх до дня народження Озми, я розіб’ю чари над шістьма велетнями-солдатами і поверну їм звичайний вигляд.

Але сіра Мавпа похитала головою.

— Я не можу цього зробити, — заявила вона. Мавпи будуть дуже самотні й нещасливі у Смарагдовому Місті, а ваші люди дражнитимуть їх і жбурлятимуть у них камінням. Це змусить їх захищатися й кусатись.

— Люди не бачитимуть їх до іменинного обіду Озми, — пообіцяв Мудрець. — Я зроблю їх дуже маленькими, чотиридюймовими, триматиму в гарненькій клітці у власній кімнаті, де їх ніхто не скривдить. Я годуватиму їх найсмачнішими стравами, навчу робити дотепні фокуси, а в день народження Озми сховаю цих дванадцять крихітних мавп у святковий пиріг.

Коли Озма розріже пиріг, мавпочки вискочать на стіл і почнуть показувати свої фокуси. А наступного дня я принесу їх назад у ліс і зроблю такими ж, які вони і зараз, і їм буде що розповісти своїм друзям. Що ви на це скажете, Рангу?

— Я вже сказала своє ні, — відповіла сіра мавпа. — Я не хочу, щоб моїх мавп робили маленькими і примушували виступати з фокусами перед людьми.

— Ну що ж, — спокійно відповів Мудрець, — тоді мені тут нічого робити. Ходімо, Дороті, — гукнув він до маленької дівчинки, — нам треба поспішати.

— Ви не хочете порятувати отих шість мавп, обернених на велетнів-солдатів? — з тривогою запитала Рангу.

— А чому я мушу їх рятувати? — відповів Мудрець. — Якщо ви відмовляєтесь зробити мені послугу, то не чекайте послуги й від мене.

— Зачекайте хвилину, — сказала сіра мавпа. — Я передумала. Якщо ви навчите моїх дванадцять мавп чомусь хорошому, а потім цілими й здоровими повернете їх у ліс, я дозволяю вам узяти їх.

— Дуже вдячний, — бадьоро відповів Мудрець. — Ходімте ж негайно і порятуємо тих велетнів-солдатів.

Вся компанія гуртом залишила галяву і поспішила до того місця, де серед дерев стояли велетні. Сотні мавп — мартишок, павіанів, орангутангів — зібралися навколо, і їх сердиті розмови чути було за багато миль. Але сіра мавпа швидко припинила галас, і Мудрець одразу приступив до діла. Одного за одним він знищив усіх велетнів, і шестеро звичайнісіньких мавп, таких, якими вони були завжди, радісно кинулися в обійми своїх друзів.

Дії Мудреця дуже сподобались великій армії мавп, і коли сіра мавпа Рангу сказала, що Мудрець хоче позичити дюжину мавп, щоб узяти їх тижнів на два у Смарагдове Місто, і попросила добровольців вийти наперед, то майже сотня мавп погодилась на це, такою великою була довіра до цього маленького чоловічка, що врятував їхніх товаришів.

Мудрець вибрав з них дюжину, які здавалися йому найкмітливішими і з доброю вдачею, а потім розкрив свій Чорний Саквояж і витяг з нього дивовижну таріль, срібну зі споду і золоту всередині. На цю таріль він насипав якогось порошку і підніс до нього вогонь. З’явилась ціла хмара диму, що огорнула всіх дванадцять мавп і самого Мудреця, а коли дим розвіявся, таріль перетворилась на золоту клітку із срібними прутами, дванадцять мавп стали зростом близько трьох дюймів і всі вони зручно сиділи в клітці.