Ліман Баум - Озма з країни Оз

— Дякую, — сказала Курка, вмощуючись на руках у Дороті.

— Крім того, це була б несправедливість, — провадив Тигр, не зводячи очей з Біліни й клацаючи зубами.

— Певне що так, — квапливо вигукнула Дороті. — Біліна моя подруга, і ти ні в якому разі не повинен її їсти.

— Спробую запам’ятати, — пообіцяв Тигр, — хоча я буваю трохи забудькуватий.

Потім Дороті занесла свою улюбленицю до палацової вітальні, де Тік-Так, якого Озма запросила сісти, вже сидів між Страхопудом і Залізним Дроворубом. Навпроти них сиділи сама Озма та Принцеса Нуднуватта, а поряд із ними стояв вільний стілець для Дороті.

Довкола цього поважного товариства вишикувалось військо Озу, і Дороті, глянувши на гарні мундири двадцяти семи вояків, сказала:

— Таж тут, здається, самі офіцери!

— Так, усі крім одного, — відповів Залізний Дроворуб. — У моєму війську вісім генералів, шість полковників, сім майорів і п’ятеро капітанів, а крім того — один рядовий, щоб вони мали ким командувати. Я підвищив би йому чин, бо я гадаю, що рядових узагалі не повинно бути. Я помітив також, що офіцери звичайно б’ються краще й більш надійні, ніж звичайні вояки. Крім того, в офіцерів величніший вигляд, і це додає гідності нашому війську.

— Твоя правда, звичайно, — сказала Дороті, сівши поруч Озми.

— А тепер, — оголосила дівчинка — Правителька Озу, — ми серйозно порадимось, як нам краще визволити королівську родину цієї чарівної країни Ев із тривалого ув’язнення.

Залізний Дроворуб виступив на нараді перший.

— До нашої шляхетної й вельможної Правительки Озми з Озу, — сказав він, — дійшла звістка про те, що дружина й десятеро дітей — п’ять синів і п’ять дочок — колишнього Евського Короля, на ім’я Евольдо, взяті в неволю Королем Номів і перебувають як бранці в його підземному палаці. 1 що тепер у Еві нема нікого досить могутнього, щоб визволити їх. Звичайно, наша Озма захотіла вжити заходів, щоб визволити нещасних бранців, але вона довго не могла знайти способу, як перетнути велику пустелю між двома країнами. Врешті вона подалась до дружньої чародійки з нашої країни, на ім’я Глінда Добра, і та, почувши, в чому річ, зразу подарувала Озмі Чарівний Килим, який міг весь час розкочуватись і вистилати для нас вигідну стежку через пустелю. Тільки-но одержавши килим, наша милостива Правителька наказала мені зібрати військо, що я й зробив.

У цих хоробрих вояках ви бачите цвіт найкращого воїнства країни Оз, і коли нам доведеться воювати з Королем Номів, кожен офіцер, як і рядовий, битиметься не на життя, а на смерть.

Тоді заговорив Тік-Так. Він спитав:

— А чому це ви маєте битися з Ко-ролем Но-мів? — Адже той ні-чого пога-ного не зро-бив.

— Як не зробив? — вигукнула Дороті. — А це хіба не погане — кинути до в’язниці Королеву й десятьох її дітей?

— Таж їх про-дав Ко-ролю Ho-мів сам Ко-роль Е-воль-до, — пояснив Тік-Так. — Це Ев-ський Король зро-бив по-гано і, коли зро-зу-мів це, то кинув-ся в море й уто-пився.

— Це для мене новина, — замислено мовила Озма. — Я гадала, шо тут винен тільки Король Номів.

Та хай там як, а випустити в’язнів йому доведеться.

— Мій дядько Евольдо був дуже лихий чоловік, — озвалась Принцеса Нуднуватта. — Якби він утопився, поки ще не продав своєї родини, ніхто б не журився. Але він продав її могутньому Королю Номів за довге життя, а потім сам знищив те життя, стрибнувши в море.

— Отже, — зробила висновок Озма, — довгого життя він не одержав, і Король Номів повинен випустити в’язнів. А де їх тримають?

— Напевне ніхто не знає, — відповіла Принцеса. — Бо Король, якого звуть Скелат зі Скель, має розкішний палац під великою горою, що стоїть на північ від нашого Королівства, і він обернув Королеву та її дітей у прикраси для своїх покоїв.

— Цікаво, а хто такий цей Король Номів? — спитала Дороті.

— Я тобі поясню, — відповіла Озма. — Його називають Правителем Підземного Світу, і він володіє скелями та всім, що є у скелях. Його підданці — тисячі Номів, або Гномів, — химерних на вигляд, але могутніх духів, що працюють коло печей та горен свого Короля і виробляють золото, срібло та інші метали й ховають їх у розколинах скель так, що ті, хто живе на поверхні землі, можуть знайти їх тільки з великими труднощами. Роблять вони також діаманти, рубіни та смарагди й ховають їх у землі; тому Королівство Номів неймовірно багате, і всі коштовні камені, срібло та золото, які ми маємо, — це те, що ми добуваємо з землі та скель, де заховав їх Король Номів.