Ліман Баум - Озма з країни Оз

— Розумію, — поважно кивнула головою Дороті.

— Через те що ми часто крадемо його скарби, — провадила Озма, — Правитель Підземного Світу не любить тих, хто живе на поверхні землі, й ніколи не з’являється серед нас. Якщо ми хочемо побачити Короля Скелата зі Скель, то доведеться пробиратись до його власної країни, і цей замір може бути дуже небезпечним.

— Але заради нещасних в’язнів нам доведеться піти, — сказала Дороті.

— Ми це зробимо, — озвався Страхопуд, — хоча воно вимагає від мене дуже великої відваги. Адже доведеться наближатись до печей Короля Номів, а я напханий соломою, і одна іскорка може мене зовсім знищити.

— Ті печі можуть розтопити й мою бляху, — сказав Залізний Дроворуб, — але я піду.

— Я не виношу спеки, — зауважила Принцеса Нуднуватта, ліниво позіхнувши, — тому лишуся вдома. Але я бажаю вам успіху, бо тяжко втомилася, правлячи цим дурним королівством, і потребую більше вільного часу, щоб милуватися своїми прекрасними головами.

— Ви нам не потрібні, — сказала Озма. — Бо якщо з допомогою своїх відважних споборників я не зможу досягти цієї мети, то для вас вирушати зі мною зовсім марно.

— Щира правда, — зітхнула Принцеса. — Отож, з вашого дозволу, я вже піду до своєї гардеробної.

Я ношу цю голову вже досить довго й хочу перемінити її на іншу.

Коли вона вийшла (можете бути певні, що ніхто за нею не пошкодував), Озма спитала Тік-Така:

— А ти пристаєш до нас?

— Я раб дів-чини До-ро-ті, що визво-ли-ла мене з тюр-ми, — відповів Механічний Чоловік. — Куди вона піде, туди й я.

— А я, звичайно, піду зі своїми друзями, — сказала Дороті. — Я б нізащо не відмовилась від такої пригоди. І ти підеш, Біліно.

— Атож, — безтурботно відказала Біліна. Вона саме пригладжувала пір’ячко на спині й не дуже слухала.

— Вона любить спеку, — зауважив Страхопуд. — Коли її добре підсмажити, тоді вона найкраща.

— Коли так, — докінчила Озма, — то ми вирушимо до Королівства Номів завтра на світанку. А тим часом треба відпочити й приготуватись у дорогу.

Хоча Принцеса Нуднуватта більш не з’явилась до гостей, палацові слуги подбали про чужинців з Озу й зробили все, шо в їхній змозі, щоб гостина була приємна. Для гостей знайшлося достатньо вільних кімнат, а хоробре військо з двадцятьох сімох вояків було забезпечене всім і щедро почастоване.

Лева-Боягуза і Голодного Тигра випрягли з колісниці й дозволили їм гасати по всьому палацу, де вони поперелякували всіх служників, хоча нікого не скривдили. Дороті якось застала маленьку служницю Нанду скорченою в кутку від нестямного жаху, а перед нею стояв Голодний Тигр.

— Ох і смачнющий же у вас вигляд, — казав звір. — Може, ви ласкаво дозволите мені з’їсти вас?

— Ні, ні, ні! — закричала служниця.

— Ну, тоді, — сказав Тигр, страхітливо позіхаючи, — будьте ласкаві добути мені фунтів тридцять вирізки і відро вареної картоплі на гарнір, а на десерт — двоє відер морозива.

— Я… я постараюся! — гукнула Нанда й прожогом кинулась тікати.

— Невже ти такий ото голодний? — здивовано спитала Дороті.

— Ти навряд чи годна уявити всю силу мого апетиту, — сумно відповів Тигр. — Мені здається, наче він заповнює все моє тіло, від рота до кінчика хвоста. Я певен, що апетит цей не на мій зріст, що він надто великий для мого тіла. Колись, як здибаю десь зубного лікаря з кліщами, попрошу його, щоб вирвав.

— Що вирвав? Зуба? — спитала Дороті.

— Та ні, апетит, — відповів Голодний Тигр.

Решту дня дівчинка провела в розмові зі Страхопудом та Залізним Дроворубом: вони розповіли їй про все, що сталося в країні Оз, відколи Дороті покинула її. Дуже її цікавила історія Озми, яку ще немовлям украла одна стара лиха відьма й обернула на хлопчика. Озма сама не знала, що колись була дівчинкою, поки одна добра чарівниця не вернула їй справжньої подоби. А потім виявилося, що вона єдина дитина колишнього правителя Озу, і їй доручили зайняти його місце. Проте Озма зазнала ще багато пригод, поки нарешті вернула собі батьківський трон, і в тих пригодах її супроводили один Гарбузоголовий Чоловік, вельми уславлений і освічений Жук-Хитун і чудесна Кобилиця для розпилювання дров, яку можна було оживити чарівним порошком.

Страхопуд і Залізний Дроворуб теж допомагали їй; проте Лев-Боягуз, що правив великим лісом під титулом Царя Звірів, не знав нічого про Озму, поки вона не стала Правителькою Озу. Тоді він вирядився до Смарагдового міста побачити її, а почувши, що Озма збирається до країни Ев визволяти королівську родину, попросився, щоб узяла його з собою, і привів іще й свого друга — Голодного Тигра.