Юрий Ячейкин: Бiблiйнi пригоди на небi i на землi (на украинском языке)

- Привiт, привiт, - кисло озвався патрiарх.

- Арба дакарба акра бакра Альдебаран! - гордо повiдомив я.

- Ми посланцi планетноу системи Альдебарана, - переклав робот.

- А тепер ви опинилися в системi сонцесяйного рноха, - солодко проспiвав Гог.

- Ми летiли багато свiтлових рокiв, щоб зустрiти братiв по розуму, старався ретельний роботтлумач.

- Звернiться в адресний стiл, - флегматичне порадив Демагог. - Там вам слiд вказати рiк народження братiв, ухню стать, iм'я та по батьковi, з якого колiна вони походять...

- Ми вже зустрiли ух! - захоплено вигукнула розбурхана першим офiцiйним контактом з людьми Кра Суня.

- Нашiй радостi немас меж, - дещо стриманiше виголосив я обов'язкову контактну формулу.

- То чого ж ви вдерлися до мене? - раптом набурмосився патрiарх. Командировочнi посвiдчення ви могли вiдмiтити i в канцелярiу...

- Ви нас не зрозумiли, - розгублено пролопотiла Кра Суня. - Ми прибули тунелем субпростору з позачасовими феноменами на пi-мезонному зорельотi!

- З неба! - бiльш дохiдливе пояснив я, до краю спрощуючи повiдомлення.

- А довiдка у вас про це с? - з байдужим, аж сонним виразом на обличчi запитав Магог.

Я ошелешено замовк.

На нас дивилися, мов на iдiотiв.

Кi Бер вiд безсилоу лютi скреготав усiма своуми блоками.

В прекрасних очах Кра Сунi блищали сльози. Але я тiсу митi навiть забув (сам не знаю, як це зi мною сталося) помилуватися цiсю вишуканою чарiвницею. Замiсть того я зловiсно просичав:

- Амба карамба!

Робот-тлумач не вважав за потрiбне перекладати отi моу цiлком приступнi для розумiння слова.

7. НЕСПОДIВАНКА ЗА НЕСПОДIВАНКОЮ

- А ви не гарячкуйте, - зупинив мене патрiарх. - Ми не такi дурнi, як ви думасте, i розумiсмо, що ви прилетiли до нас, а не до мавп.

- Мавпи вам добових не випишуть i номер у готелi не замовлять, нахабно пояснив Демагог.

- Ми розумiсмо також, - вiв далi патрiарх, - що, коли с в наявностi зорелiт, значить, хтось таки прилетiв. Але ми не впевненi, чи це ви прилетiли, чи хтось iнший. Не знасмо також, звiдки ви або якiсь iншi з'явилися. Де гарантiя, що ви або якiсь iншi прилетiли саме з Альдебарана, а не, скажiмо, з Сiрiуса? Такоу гарантiу у нас нема, бо у вас - нi довiдок, анi посвiдчень... Це ж несерйозно, громадяни! Ну, що я з вами тепер робитиму?

Ми пригнiчено мовчали, переможенi його залiзною логiкою.

- Ну то що, довго будемо в мовчанку грати i марнувати дорогоцiнний час вiдповiдальних працiвникiв? - уже ласкавiше пробурчав рнох, милуючись нашою цiлковитою безпораднiстю. - Скiльки, кажете, мандрували?

- Краба аба!

- Ну, от бачите... Пару мiсяцiв ще витримасте, нiчого з вами не станеться. Вiдпочивайте, набирайтеся свiжих сил... А ми тим часом влаштусмо науково-теоретичну балаканину з питання прийому космiчних заблуд без довiдок та командировочних посвiдчень. Мабуть, я сам, особисто, докладу всiх зусиль, щоб це питання поставити...

Остання його заява запалила кабiнетних блюдолизiв на схвальний спiв.

- Руба! - гукнув Гог.

- А то й ребром! - помiрковано додав Магог.

- Та ще й загострено! - захоплено верескнув й мерзотник Демагог.

Патрiарх розчулено засвiтився, як i його безрозмiрний нiмб.

- Iдiть собi з богом, - помахав вiн нам ручкою. - I наступного разу записуйтесь на прийом у загальну чергу великомученикiв. У нас, знасте, демократичнi правила прийому вiдвiдувачiв. Однаковi для всiх...

Коли ми навшпиньки залишали святилище патрiарха "Головблажзабезу" пана рноха, я ще встиг почути солоденький шепiт:

- Правильно ви ух - цих лiтунiв...

- Звалилися на нашу голову...

- Ота бiлява - натягла на себе "балон" i вже думас - цяця!

- Ваша правда, хлопцi! Хоч би вчасно попередити про свiй прилiт, щоб ми встигли вiдповiдно пiдготуватися. А то ж навiть жалюгiдноу промовки у нас нема... Ач, якi швидкi!..

Коли ми вийшли з мегатумби на двiр, Кра Суня засмучено мовила, нi до кого не звертаючись:

- Невже цей задерев'янiлий нiмбознавець спромiгся на зворушливий твiр про янгольську любов?

- Ха-ха-ха! - з iржавими модуляцiями прокоментував Кi Бер уу риторичне запитання.

- А хто ж тодi? - озвався я. - Хтось iз трiйцi лакуз постарався за шефа?

- Ха-ха-ха! - вже з модуляцiями металевоу труби вiдповiв робот. - Це ж в якому куточку Всесвiту, у якiй планетнiй системi ви бачили творчо обдарованих пiдлабузникiв?

Безумовно, наш несхибний робот мав цiлковиту рацiю!

- А яка твоя гадка, Кi Бере? - поцiкавився я.

I тодi робот висунув смiливу, але суто наукову гiпотезу, що мiстила в собi уже чимало реальних фактiв:

- Iнок написав - рнох пiдписав.

- Для чого це Iноковi?