Юрий Ячейкин: Народження Адама (на украинском языке)

- Один! Два! Три! Чотири! П'ять!

Дверi шафи прочинилися, i я вистрибнув, готовий вiдчайдушне боронити свос чесне iм'я i одяг. Та у цьому не було жодноу потреби. Дубляж дав блискучi наслiдки.

З протилежноу шафи вивалився не нахабний кiбер, а надзвичайно симпатичний хлопець, що без усяких претензiй репетував чудовою iншопланетною мовою:

- Уа-уа-уа-уа-уа!..

Отож! Я попрямував до штанiв, однак з пiдозрою озирнувся: а що, як хитрюга прикидасться. Втiм, моу побоювання були безпiдставнi. АДАМ безтурботно длубався у носi i з непiдробною наснагою пускав з рота бульбашки...

...Коли ми з Небрехою повернулися до рiдноу коробки, я зважив на своу жахнi пригоди i мовив:

- Капiтане, як на мiй погляд, нам уже час вирушати у зворотний путь, до нормальних людей. Знасте, у конструктора нема матерiалу для подальших експериментiв. Раптом вiн знову наплутас i помилково вилучить у мене ребро? А я вам виробничоу травми нiколи не вибачу!

- Що ж, ти. Азимуте, масш рацiю, - спроквола озвався Небреха. - Тож готуй коробку до старту!

Нiколи ще накази капiтана не викликали у мене такого задоволення!

Наступного дня вирушали. Схвильований 4пi-ер-квадрат, що прибув зi своум машинним почтом нас проводжати, крутився навколо ракети, мов дзига. АДАМ проходив пiдготовчий курс лазiння по деревах. Вiн гойдався на вiтах i дегустував мезозойськi фрукти.

Хвилини чекання, хвилини прощання. Останнi побажання, щирi потиски рук, дзвiнкi поцiлунки...

Капiтан Небреха i незабутнiй 4пi-ер-квадрат сипали мудрими порадами, що дожили аж до нашого часу:

- Мийте руки перед обiдом! - iз зволоженими очима наполягав славний капiтан Небреха.

- Переходячи вулицю, подивiться лiворуч, а потiм праворуч, - розчулено нашiптував 4пi-ер 2.

- Киньте кубишку, заведiть ощадкнижку!

- Пийте пиво з раками!

А коли ревнули двигуни i коробка, одiрвавшись вiд грунту, зависла на мить непорушно, капiтан далекого мiжзоряного плавання Небреха висунувся в iлюмiнатор i востаннс обдарував видатного конструктора справжньою перлиною мудростi:

- Конструкторе, не давайте АДАМовi усти немитi плоди!

Капiтан Небреха, певно, весь час нишком стежив, яке враження справляв на мене детальний звiт Азимута.

Тiльки-но я перегорнув останню сторiнку пожовклого фолiанта, як вiн зауважив:

- Не майте сумнiвiв. Азимут усе точно виклав, 4пi-ер-квадрат скопiював його з майстернiстю генiального художника. Пiдробка була надто досконалою, щоб уу виявив будьякий експерт. Навiть я не годен був вiдрiзнити оригiнал вiд копiу. I от iнодi менi спадас дика думка: а що, коли справжнiй Азимут зопалу переплутав шафи i я замiсть свого вiрного штурмана вивiз з мезозоя автономну довгодiючу аналiтичну машину? Адже спочатку Азимут вельми скептично ставився до мене, а згодом раптом почав буквально обожнювати! Це мимоволi наводить на певнi роздуми...

Знаменитий зореплавець сумно зiтхнув, узяв люльку, та вперше не запалив, а замислено стиснув у долонях.

- Авжеж, припущення не з присмних, - самокритично визнав вiн. - Але могло бути набагато гiрше. Страшно подумати, що якби я тодi забарився з навкологалактичними мандрами ще на день, конструктор, можливо, наробив би непоправних дурниць. Так, якби я вчасно з ним не зустрiвся, то зараз на мiсцi капiтана Небрехи, мабуть, сидiла б хвальковита саламандра з протезом замiсть хвоста!