Євген Велтистов - Мільйон і один день канікул

Максим посміхнувся, вимовивши ці слова: як це машина може сердитися!

Автук, як і досі, сяяв холодним сріблом.

Гум-гам, наморщивши лоба, тривожно дивився на Автука і нічого не говорив.

— Чому я став падати на землю? — спитав голосно Максим, підбадьорливо всміхаючись до Гум-гама. — Чому я падав униз, а не вгору?.. Чому Чо-мук полетів на землю?.. Чому його звали Чо-мук? — Максим підійшов до безмовного Автука і з почуттям зверхності зміряв його поглядом з голови до ніг, холодного і скляного. — Ні, — промовив він зневажливо, — у цій КРАЇНІ БЕЗ ЧОМУ ніхто… ніколи… нізащо… не відповість!.. — Він стукнув пальцем по кнопці і скрикнув: — Ой!

Усередині Автука наче спалахнув вогонь. Він стояв такий самий — сяючий, неприступний, — але від нього аж пашіло. Навіть кнопка, до якої торкнувся Максим, була гаряча.

— Що таке? — підбіг до друга Гум-гам. — Він тебе скривдив? Відповідай!

Максим дивився на Автука злякано й очікувально, як дивляться на велетня, що прокидається від сну.

— Та відповідай нарешті! — насідав Гум-гам, стиснувши кулаки.

— Він прокидається, він дуже гарячий! — захоплено промовив Максим. — Зараз він щось скаже…

Автук мовчав. Але було помітно, як він розжарюється, як поступово золотіють зсередини його стінки: в ньому немов розгорялося живе сонце.

— З ним щось сталося! — тривожно сказав Гум-гам.

— Не знаю, — відповів Максим. — Зачекай одну хвилину… Зараз усе побачиш… Ти побачиш, хто твій вірний друг… Побачиш, що тобі більше нічого боятися…

Він ширше розставив ноги, засунув у кишені міцні кулаки. Проказав, дивлячись у розгніване обличчя машини:

— Автук, ти чуєш мене?

Автук світився так яскраво, що, здавалося, з нього зараз посиплються іскри. Гум-гам завмер поруч з Максимом. Пліч-о-пліч.

— Автук, — голосно сказав Максим, — навіщо ти зупинив час, Автук?

Немов сяйнула холодна блискавка. Прозора куля, несподівано виникнувши, розділила друзів і, підхопивши маленьку постать, закружляла на одному місці. Гум-гам, якого відкинула невидима сила, вперше в житті зачудовано спостерігав, як раптом, зникає його друг…

Максим опритомнів у знайомій альтанці. Отямившись, він перш за все обмацав кишені. Синього каменя подорожувань там не було…

Максим зітхнув: Автук переміг його.

— Щодня одне й те саме: чу-де-са! — Зайчик позіхнув, показуючи, що йому дуже й дуже нудно.

— Ти що? — Максим кинувся до Петька. — Хочеш залишитися без місяциту?

— Подумаєш! — відмахнувся Зайчик.

— Ану давай місяцит!

Зайчик поліз до кишені й подав Максимові місяцит у блискучій обгортці. “Я ВСЕ ВМІЮ” — виблискували магічні слова.

— У мене зуби болять від цього місяциту! — Зайчик крутнувся на одній нозі, крикнув: — Хто зі мною в піжмурки?

Хлопці мовчали.

— Ходімо гратися у дресировані тролейбуси, — запропонував Максим. — Нехай вони бігають на задніх колесах!

Ніхто не ворухнувся.

— Сергію, Мишко, за мною! — гукнув Максим.

— Нам вудки треба лаштувати, — буркнув Мишко.

— З батьком на риболовлю їдемо, — підтакнув Сергій.

Максим розізлився:

— Знаєте, хто ви? Знаєте… У людини лихо, а ви…

— Лихо? В якої це людини лихо?

— Я сказав би, та хіба ви зрозумієте! — Максим махнув рукою. — Ви краще відповідайте: будете гратися з Гум-гамом?

— Ми йдемо на риболовлю, — зітхнув Мишко.

— Домовилися, — зітхнув услід за братом Сергій.

— Ви… — Максим аж задихнувся. — Ви… зрадники… Ось ви хто! Віддавайте місяцит!

Ще дві плитки було повернуто Максимові.

— А ти? — запитав Максим Альошу Попова.

Винахідник із сімнадцятої квартири дістав місяцит, надкусив і поволі промовив:

— Р-раз!

У нього за спиною повис мереживний гамак. Альоша ліг у гамак, уп’явся очима в небо.

— Я думатиму, — мовив він, наморщивши лоба.

— Може, й ти не хочеш гратися? — наступав Максим на рожевощокого Льоню.

Льоня відступав, знизував плечима.

— Не знаю, щось не хочеться…

— Викладай місяцит!

— І не подумаю…

— А я кажу: давай!

За якусь мить приятелі лупцювали один одного, і гурт довкола них пожвавішав.

— Чесний бій, без місяциту! — кричали глядачі. — Мишко, сюди!

Навіть ледачкуватий винахідник зіскочив з гамака, застрибав, замахав кулаками.