Джоан Ролінґ - Казки барда Бідла

Та Смерть ніяк не могла знайти третього брата, хоч і шукала його роками. І аж тоді, як менший брат став старий-престарий, він зняв плащ-невидимку і віддав його синові.

А тоді привітав Смерть як давню приятельку і радісно пішов за нею. І вони обоє, як рівні, покинули цей світ.

У дитинстві ця історія справила на мене величезне враження. Вперше я почув її від матері, і невдовзі, лягаючи спати, я найчастіше просив розповісти мені саме цю казку. Через це в мене нерідко виникали суперечки з молодшим братом Еберфорсом, улюбленою казкою якого був «Цибатий цап Ціцірка».

Мораль «Казки про трьох братів» цілком зрозуміла: людські намагання уникнути смерті або здолати її завжди приречені на поразку. Третій брат у казці («найскромніший і наймудріший») єдиний, хто зрозумів, що, один раз дивом урятувавшись від Смерті, він може сподіватися хіба на якнайдовше відтермінування їхньої наступної зустрічі. Цей менший брат знає, що не варто дражнити Смерть, удаючись до насильства, як це зробив перший брат, або занурюючись у каламутні глибини мистецтва некромантії [19] [Некромантія — це темне мистецтво воскресіння мертвих. Ця галузь магії ніколи не могла похвалитися успіхами, про що і йдеться в цій історії. Дж.К.Р.] , як середульший брат — бо це рівнозначно протиборству з підступним ворогом, котрий не знає поразок.

Є певна іронія в тому, що на основі цієї історії виникла доволі курйозна легенда, що цілком заперечує ідею оригінальної казки. Згідно з цією легендою, дари Смерті, отримані братами — всемогутня чарівна паличка, камінь, що воскрешає мертвих, і вічний плащ-невидимка, — це реальні речі, і вони існують насправді. Легенда йде далі: вона стверджує, що особа, яка правомірно заволодіває цими речами, стає «володарем Смерті». Під цим зазвичай розуміють, що ця особа стає невразлива і навіть безсмертна.

Можна лише сумно всміхнутися, усвідомлюючи, як багато це промовляє нам про людську природу. Найделікатніше тлумачення може бути таке: «Надія помирає остання» [20] [Ця цитата демонструє, що Албус Дамблдор не тільки був надзвичайно ерудований у всьому, що стосується світу чарівників, а й читав твори маґлівського поета Александра Поупа. Дж. К. P.] . Попри Бідлове попередження, що принаймні дві з цих трьох речей страшенно небезпечні, попри чіткий і недвозначний сигнал, що врешті-решт Смерть приходить до нас усіх, певна зациклена частина чаклунської громади і далі вперто вірить, що Бідл шле їм приховане зашифроване послання, цілком протилежне до видимого, написаного чорнилом тексту, і лише їм, посвяченим, вистачає клепки його осягти.

На підтвердження їхньої теорії (або радше «безнадійної надії») майже не існує достовірних доказів. Справжні плащі-невидимки у нашому світі існують, хоч і трапляються доволі рідко. Проте казка ясно дає зрозуміти, що плащ, подарований Смертю, унікальний за своєю довговічністю і витривалістю [21] [Плаші-невидимки загалом не надто тривкі. Вони можуть порватися чи з часом втратити прозорість, накладені на них чари можуть втратити свою силу чи опірність до викривальних чарів. Ось чому відьми й чаклуни, які хочуть замаскуватися чи сховатись, вдаються насамперед до «Розілюзнення». Відомо, що Албус Дамблдор міг накласти на себе настільки потужне закляття «Розілюзнення», що ставав абсолютно невидимий навіть без плаща-невидимки. Дж.К.Р.] . Протягом кількох століть, що минули з Бідлових часів, ще ніхто не заявляв, що знайшов мантію Смерті. Правовірні прихильники теорії пояснюють це таким чином: або нащадки третього брата не знають, звідки походить їхній плащ-невидимка, або ж чудово знають і бажають продемонструвати притаманну їхньому предкові мудрість, не розголошуючи всує цього факту.

Цілком природно, що й каменя теж ніхто не знайшов. Як я вже зауважив у коментарях до «Бебіті Ребіті та її реготливого пенька», ми й досі неспроможні воскрешати мертвих, і є всі підстави вважати, що так воно буде і в майбутньому. Темні чаклуни, звичайно, вдавалися до мерзенних підмін, витворюючи інферіїв [22] [Інферії — трупи, реанімовані за допомогою темної магії. Дж.К.Р.] , однак то були бридкі маріонетки, а не воскреслі люди. Ба більше, у Бідловій казці дуже чітко наголошується, що втрачена кохана другого брата не насправді повернулася зі світу мертвих. Смерть її прислала, щоб заманити середульшого брата у свої смертельні обійми, і тому та кохана холодна й чужа, вона доводить брата до нестями своєю одночасною присутністю і відсутністю [23] На думку багатьох критиків, Бідл вигадав свій камінь, що воскрешає мертвих, під впливом легенди про Філософський камінь, за допомогою якого можна виготовити еліксир життя, щоб досягти безсмертя. .