Стівен Кінг - Кладовище домашніх тварин

Іронія полягає в тому, що їй би взагалі не довелося переживати фінальну сцену — квінтесенцію жаху, — якби Луїс Крід та містер Ірвін Ґолдман із Дірборна побилися в ранкові години відвідувань (з десятої до одинадцятої тридцять), а не у пообідні (з другої до третьої тридцять). У ранкові години Рейчел взагалі не приходила: вона фізично не була здатна на це. Вона сиділа вдома з Джадом Крендалом і Стівом Мастертоном. Луїс навіть не уявляв, як би він пережив останні сорок вісім годин без Джада і Стіва.

Для Луїса — та й узагалі для всіх трьох живих членів родини — було на краще, що Стів приїхав так швидко, як тільки зміг, адже Луїс був тимчасово нездатним приймати жодні рішення, навіть такі дрібненькі, як зробити укол заспокійливого змученій дружині. Він навіть не помітив, що Рейчел збиралася йти в похоронну залу в недбало застібнутому домашньому халаті. Її волосся було брудним, нечесаним, сплутаним. Очі — порожні, зчорнілі й глибоко запалі — нагадували очі живого мерця. Шкіра опухла і звисала з обличчя. Того ранку вона сиділа за сніданком, механічно жувала тост без масла і мимрила собі під носа якісь позбавлені сенсу фрази. Раптом вона різко промовила: «А щодо „Віннебаго“ [112] «Віннебаго» — американська фірма, яка виготовляє будинки на колесах (автомобілі, в яких є спальня, кухня, душ тощо). Назва фірми використовується на позначення цього транспортного засобу. , який ти хочеш купити, Лу…» Востаннє про купівлю «Віннебаго» Луїс говорив аж у 1981 році.

Луїс лише кивнув і продовжив снідати. Перед ним стояла тарілка «Какаових ведмедиків». Це був улюблений сніданок Ґейджа, і сьогодні Луїсу захотілося з’їсти саме його. «Ведмедики» були огидними на смак, та Луїсу все одно хотілося саме їх. Він вбрався в найкращий костюм — не в чорний, чорного в нього не було, а в темно-сірий. Помився, поголився, зачесав волосся. Він виглядав непогано, попри абсолютний шок.

Еллі надягнула блакитні джинси та жовту блузку. На сніданок вона взяла з собою фотографію. Це фото Рейчел зробила «полароїдом» [113] Американська компанія, що виробляє фототехніку і побутову електроніку. Слово «полароїд» стало загальною назвою однієї з моделей фотоапаратів цієї фірми: «Polaroid SX-70», який робив миттєві знімки. На момент його виходу (70-ті роки) це був справжній прорив. , який Луїс та діти подарували їй на минулий день народження. На світлині Ґейдж сидів на санчатах «Спідвей», які тягнула Еллі, і всміхався з глибин зимової куртки «Сірз». Рейчел вдалося підловити момент, коли Еллі озирнулася через плече і всміхнулася Ґейджу. А Ґейдж сміявся у відповідь.

Еллі тримала в руках фотографію, але практично не розмовляла.

Луїс був нездатен побачити, у якому стані його дружина і дочка. Він знову і знову прокручував в уяві той нещасний випадок, от тільки уявний фінал дуже різнився від реального. Тут він був прудкішим, і все закінчувалося тим, що Ґейдж отримував на горіхи за те, що не хотів спинятися, коли його кликали.

І тільки Стів зрозумів, що Рейчел та Еллі терміново потребували допомоги. Він заборонив їм іти на ранкові оглядини (хоча «оглядини» — мабуть, недоречне слово, адже труна була закритою. «Якби вона була відкритою, то всі б нажахано вилетіли з зали, включно зі мною», — подумав Луїс). Рейчел протестувала. А Еллі сиділа мовчки і непорушно — розглядала світлину.

Саме Стів зробив Рейчел критично необхідний укол і дав Еллі випити чайну ложку безбарвної рідини. Зазвичай Еллі скиглила і комизилася, коли в неї намагалися влити якісь ліки, та цього разу вона випила їх, навіть не скривившись. До десятої ранку малá спала, стискаючи в руках ту фотографію з Ґейджем, а Рейчел сиділа перед телевізором і дивилася «Колесо Фортуни». На питання Стіва жінка відповідала повільно і відсторонено. Вона все ще виглядала неадекватно, але той божевільний погляд, який схвилював і налякав Стіва зранку, зник.

Усі організаційні клопоти взяв на себе Джад. Він займався ними так спокійно і методично, як і три місяці тому для власної дружини. Перш ніж Луїс рушив на церемонію прощання, Стів відвів його вбік:

— Якщо вона буде в стані це витримати, я відвезу її туди після обіду.

— Гаразд.

— До того часу дія уколу мине. Твій друг містер Крендал сказав, що посидить з Еллі вдома.

— Згода.

— І пограється з нею в «Монополію» чи щось таке…

— Угу.

— Але…

— Згода.

Стів замовк. Вони стояли в гаражі. У лігві Черча, куди кіт притягував мертвих птахів та пацюків. Тих, за яких Луїс відповідав. Надворі квітнув сонячний травень. Під’їзною доріжкою стрибала вельми заклопотана вільшанка. Вона, певно, мала якісь важливі справи.