Стівен Кінг - Аутсайдер

– Покажіть, будь ласка, якесь посвідчення особи.

– Звісно.

Алек міг би показати свої водійські права, але спинився вибором на посвідці Поліцейського резерву. Нема їм потреби знати, що нині його чергові зміни становили щось на кшталт благодійної роботи, зазвичай у ролі почесного охоронця на рок-концертах, родео, реслінгових грищах і на «Монстер-джемі», [61] Популярні американські змагання на моторному транспорті (автівки, мотоцикли, а також улюблені Кінгові вантажівки й навіть трактори). що відбувався тричі на рік у «Колізеї». Ще він підробляв у бізнес-кварталі Кеп-Сіті – ходив із крейдою на дрючку, коли хворіли контролерки платних парковок. Смиренний досвід для чоловіка, який колись командував загоном із чотирьох детективів Поліції штату, та Алек був не проти. Йому подобалось перебувати надворі під сонечком. До того ж він непогано знався на Біблії, а послання Якова 4:6 каже: «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать». [62] Переклад Івана Огієнка.

– Дякую, – сказав містер Меттінґлі, ураз відступивши вбік і простягнувши руку. – Том Меттінґлі.

Алек потис її, наготувавшись до міцної хватки. І розчарований не був.

– Загалом я не підозріливий, район у нас тихий і хороший, проте я вже сказав Джеймі, що поки Сара й Ґрейсі сидять із нами під одним дахом, треба бути суперобережними. На Тренера Ті вже багато людей злиться, і, повірте, це лише початок. Як стане відомо, що він накоїв, то буде набагато гірше. Тож я радий, що ви їх забираєте.

Джеймі Меттінґлі докірливо глянула на нього.

– Що б там не зробив їхній батько, якщо він узагалі щось зробив, то вони в цьому не винні, – мовила вона чоловікові, а тоді до Алека: – Вони дуже пригнічені, особливо Ґрейсі. Бачили, як тата ведуть геть у наручниках.

– Господи Ісусе, ти почекай, поки вони дізнаються чому, – сказав Меттінґлі. – А вони дізнаються. У наш час діти про все дізнаються. Через трикляті інтернети, фейсбуки й щебетання в твітері.

Він похитав головою і продовжив:

– Джеймі має рацію, невинний, поки провини не доведено в суді, це цілком по-американськи, але коли поліція вчиняє такий публічний арешт… – він зітхнув. – Ви пити не хочете, містере Пеллі? Перед матчем Джеймі зробила чай із льодом.

– Дякую, та краще я відвезу дівчат додому. Їхня мама вже чекає.

Передати дітей матері – це лише перша справа на сьогодні. Перед тим як ступити під сліпуче світло телекамер, Гові зі швидкістю кулемета проторохтів список завдань, і другим пунктом Алек мав мотнутися назад до Кеп-Сіті й дорогою зробити кілька телефонних дзвінків – попросити послуги в старих знайомих. Знов у запрягу, і це добре (набагато краще, ніж позначати шини крейдою на Мідланд-стрит), та саме це, перше, завдання було нелегким.

Дівчатка сиділи в кімнаті, що, судячи з риб’ячих опудал, які стрибали стінами з нефарбованих соснових дощок, була чоловічим барлогом Тома Меттінґлі. На величезному пласкому екрані виправляв дуропляси Губка Боб у своєму містечку Бікіні-Боттом, тільки без звуку. Дівчата, по яких прийшов Алек, скрутилися калачиком на дивані, так і не знявши своїх футболок і бейсболок із символікою «Золотих драконів».

На обличчях і досі виднівся золотисто-чорний грим – певно, це мама розфарбувала їх кілька годин тому, іще до того, як колись дружній світ став на задні лапи й прогриз діри в їхній родині. Майже вся фарба на обличчі молодшого дівчати зійшла зі слізьми.

Старша дівчинка побачила здоровенний незнайомий силует у дверях і ще міцніше обійняла сестру. Хоч в Алека своїх дітей не було, він любив малечу, і від інстинктивного поруху Сари Мейтленд йому здавило серце: дитина боронить дитину.

Він став посеред кімнати, склавши руки на грудях.

– Саро? Я друг Гові Ґолда. Ти ж знаєш його, так?

– Так. З моїм татом усе гаразд?

Сара говорила майже пошепки, голос захрип від плачу. Ґрейс узагалі ні разу не поглянула на Алека, а тільки сховала обличчя в западинку на плечі старшої сестри.

– Так. Він попросив, щоб я відвіз вас додому.

Не зовсім правда, проте зараз не час присікуватися до дрібниць.

– А він уже там?

– Ні, але мама вдома.

– Можна піти пішки, – ледь чутно вимовила Сара. – Це трохи далі вулицею. Я триматиму Ґрейс за руку.

Ґрейс Мейтленд замотала головою на знак протесту, не відриваючись від плеча старшої сестри.

– Тільки не ввечері, зараз уже сонце сіло, люба, – сказала Джеймі Меттінґлі.

«І не сьогодні», – подумав Алек. І впродовж багатьох наступних вечорів. Чи днів.