Рут Веа - У лісі-лісі темному

Здесь есть возможность читать онлайн «Рут Веа - У лісі-лісі темному» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Наш формат, Жанр: Триллер, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

У лісі-лісі темному: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «У лісі-лісі темному»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Коли старанно приховані і запилюжені часом скелети таки вибираються зі старих шаф на світ Божий — чекай біди. Головна героїня — письменниця — несподівано для себе отримує запрошення на дівич-вечірку шкільної подруги, з якою не спілкувалася років з десять. Вихідні мають промайнути весело — гучні посиденьки десь далеко від цивілізації поміж густих лісів англійської провінції у скляному будинку з веселою компанією. Проте щось пішло не так…
За дві доби вона, зранена та скалічена, приходить до тями в лікарняній палаті й із жахом усвідомлює, що нічогісінько не пам’ятає… Хоча й відчуває: трапилося щось жахливе!

У лісі-лісі темному — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «У лісі-лісі темному», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Вивчаючи наше коло, я зрозуміла, що й інші роблять те саме. Оцінювати гостей, яких не знаєш, порівнювати незнайомців із власним образом Клер. Я піймала Томів погляд, що зі щирою цікавістю (на межі з ворожістю) пильно вивчав мою персону. Потупила очі в підлогу. Охочих починати дійство не знайшлося. Запала дивакувата тиша.

— Я почну, — мовила Мелані. Вона відкинула з обличчя темне волосся і почала теребити дрібну прикрасу на шиї. Як вдалося роздивитися — то був невеличкий срібний хрестик на ланцюжку, такий зазвичай отримують на хрестинах. — Мене звати Мелані Чо, тепер, власне, Мелані Блейн-Чо, але спробуй ще це вимовити, тому на роботі я залишила ім’я без змін. Під час навчання я, Фло та Клер жили разом. Я вступила до університету через два роки після закінчення школи, тому трішки старша за вас… Хоча щодо тебе Том, я не знаю. Мені двадцять вісім.

— Двадцять сім, — додав Том.

— То я ваша бабця. У мене народилося немовлятко шість місяців тому. Я годую малого грудьми, тому одразу перепрошую, якщо вибігатиму з кімнати з величезними плямами на одязі.

— Ти зціджуєшся? — доброзичливо запитала Фло, за її плечем Ніна поводила очима, насилу стримуючись. Я відвела очі, щоб не втрапити на її гачок.

— Так, я думала зціджуватися та виливати молоко поки тут. М-м-м… Що ще? Я живу в Шефілді, працюю юристом, але зараз у декретній відпустці. Сьогодні з Беном зостався мій чоловік. Бен — це наш малюк. Він, ой, ну, мабуть, не грузитиму вас. Він просто золотко.

Вона усміхнулася, її схвильоване обличчя засяяло, на щоках з’явилися ямочки. Під серцем закололо. Ні, це були не материнські інстинкти, мені анітрохи не хотілося будь-якого з проявів вагітності. Штрикнуло від того цілковитого, простого щастя.

— Та показуй фотки, — запропонував Том. Мелані знову широко усміхнулася і дістала телефон.

— Ну якщо просите, то продовжу. Дивіться, це коли він тільки народився…

Перед очима було фото Мелані на лікарняному ліжку, яка схилилася над білим згортком у своїх руках: вицвіле жовтувате обличчя, скуйовджені чорні пасма волосся на плечах і втомлена усмішка.

— А це ось він усміхається — це не перша усмішка, її я проґавила. Білл був у Дубаї, тому наступну я вже пильнувала, щоб піймати її та надіслати чоловікові. А ось це він такий зараз — обличчя погано видно. Натягнув на голову миску, от і маєш.

Упізнати дитину було неможливо. Той злий темно-синій погляд із першого фото й це товстеньке радісне личко. Половину обличчя ховала помаранчева пластмасова миска, а по щоках стікала якась зелена гуща.

— Боженько, — вигукнула Фло. — Та він же Біллова копія, хіба ні?

— Боже милостивий, — здивовано та перелякано дивився Том. — Вітаємо у царстві батьків. Одразу забудьте про чисті й охайні речі.

Мелані сховала телефон, проте усмішка й досі грала на її губах.

— Так воно і є. Проте на диво швидко до цього звикаєш. Тепер для мене є нормою — перш ніж вийти з будинку, перевіряти, чи немає бризок каші у волоссі. Ну все, годі балачок про малюка, бо я вже сумую. Не ускладнюватимемо. Ніно, що розкажеш ти? — вона обернулася до Ніни, що сиділа біля коминка, обійнявши коліна. — Пам’ятаю, ми якось зустрічалися в Дуремі. Чи у мене буйна уява?

— Ні, це правда. Якось я там бувала. Гадаю, це було дорогою до Ньюкасла. Не пам’ятаю, чи ми бачилися із Фло, проте нашу зустріч в університетській кафешці я не забула. Нічого не наплутала? — Мелані кивнула. — Для тих, хто мене не знає, я Ніна. Ми з Клер та Норою знайомі зі школи. Я лікар. Училася на хірурга. Власне, після трьох місяців практики з «Лікарями без кордонів» я дізналася про вогнепальні рани більше, ніж годі було уявити. Що б там нам не розповідали газети, реальна картинка жителям лондонського Гекні не відома.

Вона потерла обличчя. Уперше, відколи ми виїхали з Лондона, я помітила, як на її масці з’явилася тріщина. Знаю, Колумбія безжально вплинула на неї, проте ми бачилися з того часу лише двічі. Жодної згадки, окрім жартів про їжу, від неї не пролунало. На хвилину я спробувала уявити, як то: зшивати людей, намагаючись їх врятувати… Але не все завжди вдається.

— Хоч би що там було, — Ніна спромоглася на усмішку. — Тім, Тіммі-хлопчику, Тімко, твоя черга!

— Гаразд… — невдоволено вів Том. — Отже, перше, що вам варто про мене знати: моє ім’я Том . Том Доксма. Я драматург, як уже було попередньо сказано. Я не велике цабе, проте чимало працював з маленькими театрами й маю декілька нагород. Я одружений з театральним режисером Брюсом Вестерлі, найімовірніше, про нього ви чули. — Пауза. Ніна похитала головою, Том шукав очима підтримки, нарешті вони зупинилися на мені. З цілковитим спокоєм я кивнула у відповідь. Дурна ситуація, але трішки брехні зараз не завадить. Том злегка усміхнувся. — Ну, власне, якщо ви не надто тісно дружите з театром, то на режисерів увагу навряд чи звертаєте. З Клер ми познайомилися завдяки її співпраці з Королівським театром. Брюс тісно працює з ними, постановка «Коріолану» — звісно ж, його рук справа.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «У лісі-лісі темному»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «У лісі-лісі темному» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «У лісі-лісі темному»

Обсуждение, отзывы о книге «У лісі-лісі темному» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x