Рэй Брэдбери - Трилогія смерті

Здесь есть возможность читать онлайн «Рэй Брэдбери - Трилогія смерті» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Тернопіль, Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Издательство: Навчальна книга-Богдан, Жанр: Триллер, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Трилогія смерті: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Трилогія смерті»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Усі три романи Бредбері, що подані в цьому томі, об’єднані одними і тими самими персонажами, епохою, а головне — химерністю та непередбачуваністю подій. Загадкова смерть витає над усіма, а невблаганний фатум вибирає свої жертви тільки за йому зрозумілим алгоритмом. Аби залишитися в живих, не конче добре володіти зброєю, — таке не допоможе, бо це не класичний детектив.
Із виру приголомшливих та небезпечних перипетій головним героям допомагає вибратися саможертовність, сприйняття світу і себе з поблажливою іронією та, як не дивно, певна божевільність учинків.

Трилогія смерті — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Трилогія смерті», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

За ціле літо на всьому великому пляжі випадає лиш раз побачити таке незрівнянне тіло, чи то юнацьке, чи то дівоче. Щонайбільше — двічі, якщо боги сонні або не надто заздрісні.

Отакий Аполлон був тепер і переді мною. Він сидів на мотоциклі, розставивши ноги, й дивився на мене крізь свій темний щиток.

— Прийшли в гості до старого? — сміх його за щитком звучав соковито й трохи гортанно. — Добре! Ходімо.

Він поставив мотоцикл на підпорки, ввійшов у двері й рушив поперед мене сходами. Легко перескакуючи через три східці, вмить опинився нагорі й зник в одній із кімнат.

Я поплентав за ним, долаючи східець по східцю й почуваючи себе старим дідом.

Увійшовши до його кімнати, я почув шум душу. А за хвилину з’явився сам господар, зовсім роздягнений і блискучий від води, але так само у шоломі. Він став у дверях ванної, дивлячись у мене, наче в дзеркало, і видимо потішений тим, що бачив.

— Ну що ж, — промовив він під шоломом, — як вам подобається найвродливіший у світі юнак, той, кого я люблю над усе?

Я густо почервонів.

Він засміявся і скинув шолом.

— О Боже, — мовив я, — це справді ви.

— Старий, — сказав Джон Вілкес Гопвуд. Тоді поглянув униз на своє тіло й усміхнувся. — Чи молодий. Котрий із нас вам більше до вподоби?

Я проковтнув клубок у горлі. Й примусив себе говорити якомога швидше, бо хотів дременути вниз, перш ніж він устигне замкнути мене в цій кімнаті.

— Усе залежить від того, — заторохтів я, — котрий із вас останнім часом стовбичить серед ночі на пляжі перед будинком Констанс Реттіґан.

Як навмисне, саме в цю мить унизу зрушила з місця карусель і заграв механічний орган. Він видавав такі звуки, які міг би видавати дракон, що заковтав десяток волинщиків із волинками й тепер силкувався вивергнути їх назад, — й у звуках тих не було ні складу, ні ладу.

Наче кіт, який хоче виграти час, аби зважити свій наступний рух, старий-молодий Гопвуд повернувся до мене засмаглою спиною, сподіваючись, як видно, заворожити мене цим видовищем.

Я заплющив очі від золотистого сяйва.

Це дало Гопвудові хвильку на те, щоб знайти потрібну відповідь.

— Із чого це ви взяли, що я завдаватиму собі клопоту з такою старою шкапою, як Констанс Реттіґан? — відказав він, сягаючи рукою до ванни й витягаючи звідти рушник, яким заходився витирати плечі та груди.

— Ви ж були її найбільшим коханням, а вона — вашим. Того літа вся Америка захоплювалася цією закоханою парою, хіба ні?

Він обернувся поглянути, чи та іронія, що звучала у моєму голосі, відбилась і в мене на обличчі.

— Це вона доручила вам прийти сюди і застерегти мене?

— Можливо.

— Скільки разів ви відіжметеся на руках від підлоги? — запитав він. — А басейн шістдесят разів перепливете? А проїдете на велосипеді сорок миль за один день, не спітнівши? Яку вату зможете підняти? Скільки душ… — (я завважив, що він не сказав «жінок») —… вдовольните за вечір у ліжку?

— Ні одного, ні, ні, ніяку і, можливо, дві, — сказав я. — Оце така відповідь на всі ваші запитання одразу.

— Отож, — промовив Гунн Гельмут, виставляючи перед мої очі величний фасад Антиноя, цілком гідний золотистого затилля, — вам не випадає погрожувати мені, ja? [32] Так? (нім.)

Рот його був немовби прорізаний бритвою, і звідти визирали два разки гострих акулячих зубів.

— Я ходжу й ходитиму берегом, — сказав він.

Попереду — гестапо, позаду — пляжні хлопці, подумав я.

— Нічого не визнаю. Може, й був там колись уночі, — він кивнув головою в той бік пляжу. — А може, й ні.

Його посмішкою цілком можна було перерізати вени.

Він пожбурив у мене рушником. Я зловив його.

— Чи не витрете мені спини?

Я жбурнув рушник назад. Він упав Гопвудові на голову й закрив йому обличчя. На мить Жахливий Гунн зник з очей. Лишився тільки Сонячний Аполлон, з осяйними, наче господні яблука, крижами.

З-під рушника долинув його незворушний голос:

— Розмову закінчено.

— А чи було її розпочато? — спитав я.

Тоді спустився вниз, назустріч схожій на драконячі потуги музиці механічного органа.

На рекламному щиті над входом у кінотеатр «Венеція» не було ніяких написів. І взагалі жодної літери.

Я разів п’ять повів очима по тій порожнечі, відчуваючи, як у грудях у мене щось перевертається й умирає.

Потім заходився торгати всі двері, але вони стояли замкнені; заглянув у касу — там теж нікого не було; позирнув на великі стенди, з яких ще кілька вечорів тому всміхались обличчя Баррімора, Чані й Норми Ширер. І там — анічогісінько.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Трилогія смерті»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Трилогія смерті» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Трилогія смерті»

Обсуждение, отзывы о книге «Трилогія смерті» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x