Дато Турашвілі - Покоління джинс. Втекти з СРСР

Батько Геги виявився справді міцною людиною, не поступившись нічим, але ніхто достеменно не знав і того, чи дійсно на знак протесту він забрав з радянської школи своїх дітей, серед яких був і Гега, хоча в тогочасному Тбілісі про це говорили більше, ніж про російсько-афганську війну.

Про що точно знали, принаймні, бачили всі й через що ніхто не сперечався, був талант Геги. Через цей талант і наявність успішних ролей Тенгіз Абуладзе [6] Тенгіз Абуладзе — видатний грузинський радянський кінорежисер (трилогія «Благання», «Дерево бажань», «Покута»; «Я, бабуся, Іліко та Іларіон»), лауреат Ленінської премії, спеціального призу журі Канського кінофестивалю, премії «Ніка». взяв його на головну роль у своєму новому фільмі, але у житті Геги з’явилася людина, яка стала його справжнім фільмом. Це була Тіна — чарівна художниця дев’ятнадцяти років, яку Гега шалено покохав. Їхнє знайомство було дивним, їхні стосунки почалися зі сварки, проте, коли Тіна помирилась із Гегою, відчувши й зрозумівши, що це була не випадкова людина в її житті, настав день їхнього першого справжнього побачення. Тіна хотіла, аби в цьому місті й у цьому світі не було нікого, окрім них, бажала бути лише удвох із хлопцем, і на світанку вони зустрілись на Руставелі [7] Проспект Руставелі — центральна вулиця Тбілісі. . Вулиця була повністю порожньою, і здивований Гега трохи сердився на Тіну через цю дивну впертість — насправді він сильно хотів спати, бо ніколи не вставав так рано, Тіна ж, навпаки, виглядала дуже щасливою. Вона сиділа поруч із Гегою на довгій лавці зі спинкою і, посміхаючись, дивилась на самотнього двірника, що з великою мітлою в руках ліниво йшов вздовж проспекту Руставелі. Він підмітав тихо, безгучно, проте звук осіннього листя все одно порушував тишу. Але не порушував ранкового спокою, який відчув Гега, глянувши на Тіну. Вона ж, опустивши голову, неначе боялась пробудження всього міста, мовила пошепки до Геги:

— В цьому місті зараз нас лише двоє: ти і я, і нікого більше.

— Нас троє, — сказав Гега, посміхнувшись, і поглянув на двірника, Тіна ж не звернула увагу на його жарт і так само пошепки сказала:

— У цьому місті й у всьому світі лише двоє…

Гега згадав французький фільм «Двоє у місті», який йшов у кожному кінотеатрі тогочасного Тбілісі, але вже не жартував і не посміхався, зрозумівши, що коли пожартує ще раз, втратить цю дівчину легко й назавжди. Тому, серйозно замислившись, спитав Тіну:

— Лише удвох?

— Лише удвох: ти і я. Хочеш?

— Хочу.

— Ти можеш?

— Можу.

— Можеш завтра вранці прийти раніше?

— Ще раніше? Раніше ще темно…

— Поки розвидниться, зустрінемось і піднімемось на Мтацмінду [8] Мтацмінда (груз. Свята гора) — гора у Тбілісі. .

— Пішки?

— Так… І спостерігатимемо, як сходить сонце. Хочеш?

— Хочу, — невпевнено сказав Гега, хоча точно знав, що підніматися пішки на Мтацмінду аби побачити схід сонця насправді не має бажання.

По вулиці проїхала перша вранішня машина і здивований водій затримав погляд на парі, яка сиділа на лавці зі спинкою.

— Пішли, — сказала Тіна й підвелася. Опівдні до Геги зайшов Дато й розбудив його. Його мати дуже зраділа візиту Дато, бо Гега цілий день спав і увечері мав іти до театру, а грузинській матері й у той час було так само складно розбудити сина.

— Вранці він ще затемна пішов, потім повернувся, випив чаю і після того спить, — сказала Дато пані Натела і посміхнулась. Мати Геги, як не дивно, вже точно знала, що її син закоханий. Вона гучно відчинила перед Дато двері до кімнати сина.

Дато голосно й демонстративно поплескав у долоні і, коли пані Натела вийшла з кімнати, посміхаючись спитав у друга, який щойно прокинувся:

— Ти що, закоханий, хлопче?

— Хто тобі сказав? — Гега примружився і, потягуючись, сів.

— «Голос Америки» вже передав, — сказав весело Дато і простягнув руку до американського прапора, який був прикріплений до стіни.

— Завтра вранці теж мушу рано вставати.

— Мати твоя сказала, що ти сьогодні удосвіта встав…

— Завтра мені ще раніше доведеться вставати. До сходу сонця маємо піднятись на Мтацмінду.

— Хочете оглянути могилу Кеке [9] Кеке — Єкатерина Геладзе, мати Йосипа Сталіна. ?

— Спостерігатимемо за сходом сонця.

— Я й не звертав увагу, звідки в Тбілісі сонце сходить.

— А на небо в Тбілісі взагалі увагу звертав?

— Може, звертав…

— Згадаєш, коли востаннє дивився на небо?