Максим Кідрук - Бот

Отоді Тимур відважився задати питання, котре муляло його цілий ранок:

— Слухайте, чуваки, а як щодо плану «b»?

У конференц-залі запала мовчанка. Відповів Ральф, ретельно підбираючи слова:

— Ми розглядали різні варіанти перед твоїм прибуттям, і чимало з них… більшість із них… кгм… майже всі вони є неприйнятними.

— Тобто в нас немає жодних альтернативних варіантів? Тільки програма?

— Є, — в розмову втрутився Ріно. Амбал підсунувся до столу, загасивши недопалок у чиємусь пластиковому стаканчику, і ляпнув: — На крайняк ми передушимо вилупків. Оце і є план «b», українцю.

Ральф послав гнівний погляд Хедхантеру, а тоді повернувся до Тимура. Неохоче визнав:

— В принципі, так. У разі крайньої необхідності під час атаки на наш комплекс можна застосувати нервово-паралітичний газ. Ніхто не збирається душити ботів, це лиш…

— Це неприпустимо! — викрикнув Кацуро Такеда, перебиваючи канадця. — Хто взагалі запустив цю горилу в залу нарад? — японець тицьнув пальцем на Ріно.

На мить усі отетеріли. Велетень напружився, випуклі м’язи грудей заходили хвилями. Він випнув щелепу, аж суглоби клацнули.

— Як ти мене назвав? — голос був тихим, але на денці відчувалось гудіння урагану.

Японець втямив, що перегнув палицю, і спробував перескочити неприємний момент, хутко залопотівши:

— Це мільярди доларів інвестицій! Чим ви думаєте? — на всяк випадок Кацуро трохи відсунувся від краю, щоб Хедхантер не міг схопити його, перегнувшись через стіл. — Ми, на хрін, грохнемо всіх ботів, заодно ще й затруївши когось із наших! Отакий ваш план?

Ріно стиснув кулаки. Очі відсунулися в глиб лоба, сфокусувавшись на горлі молодого японця. Ральф, схилившись, щось тихо, але твердо проказав до амбала.

— І я проти… — вперше за вечір озвався Ігор. Ємельянова спершу ніхто не почув, бо всі слідкували за тим, як Ральф уговтує Ріно. Тоді росіянин повторив: — Я проти того, щоб застосовувати нервово-паралітичний газ.

— Я згодна з Кацуро, — підтримала молодого японця Тіана Емерсон. — Давайте не робити з мухи слона. Ситуація не є аж такою небезпечною. Не сваріться, ми впораємося. Нас тут одинадцять чоловік, більшість — доктори наук… А застосовувати газ? Це виглядатиме якось… тупо. Вам не здається? Нам же треба їх просто переловити.

Знову заговорив Тимур:

— Я думаю, що зможу знайти вирішення проблеми. Разом з тим, ви чудово знаєте: на те, щоб реалізувати задумане, у мене десять днів, — хлопець двічі підряд знизав плечима. — Не моя в цьому вина. Я знайду рішення, це я гарантую, проте налаштування та компіляція можуть затягнутись. Я хочу бути впевненим, що у нас є запасний варіант, і знати, в чому він полягає.

Кейтаро Рока почекав, щоб переконатись, що Тимур закінчив.

— Дякую за відвертість, Тимуре. Ми з Ральфом маємо деякі задумки, а шановний Ріно Хедхантер люб’язно погодився їх виконати. Звісно, якщо в тому буде потреба і тільки після моєї санкції.

Ріно сидів нерухомо, мов снайпер, слідкуючи за Такедою. Кейтаро правив далі:

— У нас є зоман [69] Зоман — складний ефір метилфторфосфонової кислоти, хімічна формула — C 7 H 16 FO 2 P. Надзвичайно отруйна речовина. Відкритий у 1944 Ріхардом Куном у Німеччині. Потрапляючи в людський організм, стимулює вироблення нейромедіаторів, що спричиняють масове замикання синаптичних зв’язків між нейронами мозку. Після цього мозок суцільним потоком розсилає в організм неперервні черги імпульсів, примушуючи всі органи, м’язи і залози працювати на повну силу аж до повної їх відмови чи зупинки. За лічені хвилини (залежно від отриманої дози) організм стає неконтрольованим і гине. . Це бойова отруйна речовина нервово-паралітичної дії. Будовою та більшістю своїх властивостей він схожий на зарин [70] Зарин (Sarin) — ізопропіловий ефір метилфторфосфорної кислоти, рідина без кольору та запаху. Бойова отруйна речовина. Формула — C 4 H 10 FO 2 P. Названий так за іменами його німецьких винахідників: Schrader, Ambros, Rüdiger і Van der LINde. . Ти ж чув про зарин? — Тимур пригадав, що колись читав статтю про хімічну зброю часів Другої світової війни, а тому кивнув. — Так ось, зоман — це той самий зарин, тільки у 2,5 раза токсичніший. За звичайних умов зоман — безбарвна рідина, що має легкий запах щойно скошеного сіна. Він викликає ураження будь-яким способом, найшвидше — через інгаляцію. Перші ознаки отруєння проявляються при концентрації випарів у повітрі, більшій за 0,0002 мг/л. Смертельна доза при дії через органи дихання — 0,03 мг/л. Будь-яка жива істота, що має нервову систему, втрачає контроль над організмом і за лічені хвилини гине. Ідея полягає в тому, щоби при черговому нальоті ботів застосувати зоман, довівши концентрацію парів у повітрі до 0,01~0,02 мг/л.