Ден Браун - Цифрова Фортеця

І в ту мить вона відчула на його голові якусь теплу липку рідину. Ця рідина, просочившись крізь волосся німця, стікала їй на щоки, капала їй у рот. Вона була солоною на смак. Рочіо щосили пручалася під клієнтом. Раптом над нею промінь якогось химерного світла вихопив із темряви спотворене обличчя німця. З кульового отвору в його скроні фонтаном пульсувала кров. Рочіо спробувала закричати, але в її легенях не лишилося повітря. Німець притис її до ліжка. Втрачаючи свідомість, вона стала видряпуватися до променя світла, що йшов від дверей. І побачила руку. А в тій руці — пістолет із глушником. Спалахнув постріл. І світло померкло.

Картукян, стоячи біля блоку № 3, аж кипів від люті. Він намагався переконати Ґейла, що з «Транскодом» сталася якась халепа. Сюзанна проскочила повз них з однією думкою — якомога швидше потрапити до Стретмора.

Охоплений панікою молодий інженер схопив Сюзанну за лікоть, коли та проходила повз нього.

— Міс Флетчер! У нас вірус! Я в цьому переконаний! Ви мусите...

Сюзанна висмикнула руку й визвірилася на нього.

— Здається, командир Стретмор сказав, щоб ви йшли додому.

— Але ж погляньте на оперативний монітор! Він показує вже вісімнадцять...

— Командир Стретмор наказав вам іти додому!

— Та пішов він у сраку, ваш Стретмор! — верескнув Картукян, і слова відлунням застрибали від стіни до стіни в безлюдному приміщенні.

Раптом згори загудів басовитий голос:

— Містере Картукян?!

Усі троє працівників заклякли.

Високо над ними, спершись на поруччя біля свого офісу, стояв Стретмор.

Якусь мить єдиним звуком, чутним під куполом приміщення, було переривчасте гудіння генераторів глибоко під підлогою. Сюзанна стала відчайдушно ловити погляд Стретмора. «Шефе! Північна Дакота — це Ґейл!»

Але погляд Стретмора був зосереджений на молодому інженері. Спускаючись сходами, він навіть не блимнув, жодного разу не відвів погляду від Картукяна. Перетнувши приміщення шифрувального відділу, він майже впритул підійшов до тремтячого, як осика, інженера.

— Повторіть, що ви сказали.

— Сер, — перелякано квакнув Картукян. — Із «Транскодом» трапилася біда.

— Командире! — перервала його Сюзанна. — Дозвольте мені...

Стретмор відмахнувся. Він незмигно дивився на системного техніка.

— До нас потрапив інфікований файл, сер, я в цьому впевнений! — випалив Картукян.

Обличчя Стретмора густо почервоніло.

— Містере Картукян, я вже займався цим питанням. У «Транскоді» немає жодного інфікованого файла!

— Ні, він там є! — у відчаї скрикнув технік. — І поступово пробирається до інформаційної бази...

— Де, у біса, цей інфікований файл?! — оскаженів Стретмор. — Покажіть його мені!

Картукян завагався.

— Не можу.

— Авжеж, не можете! Бо його там немає!

— Командире, я мушу... — озвалася була Сюзанна.

Та Стретмор знову жестом наказав їй мовчати.

Сюзанна знервовано поглянула на Ґейла. Самовдоволений, він стояв із відстороненим виглядом.

«Ще б пак! — подумала вона. — 3 якого дива йому перейматися вірусом? Він добре знає, що насправді відбувається в надрах “Транскоду”».

Але Картукян наполягав на своєму:

— Інфікований файл існує, сер. Просто фільтри його не помітили.

— Якщо його не помітили «Лабети», то як його помітили ви?

У голосі молодого техніка з’явилися впевнені нотки.

— Завдяки мутаційним ланцюжкам, сер. Я виконав повний аналіз, і він вказав на існування мутаційних ланцюжків!

Тепер Сюзанна збагнула, чому так занепокоївся Картукян.

«Мутаційні ланцюжки...» — подумки повторила вона.

Сюзанна знала, що ці ланцюжки — програмувальні послідовності, що спотворювали дані в надзвичайно складний та хитромудрий спосіб. Вони дуже часто траплялися в комп’ютерних вірусах, особливо в тих, що спотворювали великі масиви інформації. Звісно. Сюзанна знала також з електронних повідомлень Танкадо, що мутаційні ланцюжки, які виявив Картукян, були нешкідливими, це просто частина «Цифрової фортеці».

Технік-системник ніяк не вгамовувався.

— Коли я вперше побачив ці ланцюжки, сер, то мені здалося, що то фільтри не спрацювали. Та коли я здійснив кілька тестів і виявив, що... — Він замовк, і на його обличчі з’явився стривожений вираз.

— Я виявив, що хтось обійшов фільтри вручну.

Коли Стретмор заговорив, то його голос був холодним, мов крига:

— Дякую за пильність, містере Картукян, але це я обійшов «Лабети». — Він насилу стримував роздратування, що майже сягнуло точки кипіння. — Я вже казав вам, що здійснюю дуже складний діагностичний тест. Помічені вами мутаційні ланцюжки є частиною цього тесту; вони там тому, що це я ввів їх туди. Фільтри не дали мені завантажити цей файл, тому я їх обійшов. — Стретмор лиховісно звузив очі, не зводячи погляду з техніка. — Ну, маєте ще щось сказати перед тим, як піти?