Ден Браун - Інферно

Для досягнення своєї мети ці клієнти мали всі ресурси Консорціуму: його активи, персонал, досвід та творчий підхід. А понад усе це клієнти Консорціуму діставали надійність — гарантію того, що, хоч яку б ілюзію вони не створили заради обману, їх ніколи не викриють як її авторів.

Чи для того щоб утримати фондову біржу від краху, чи для виправдання війни, чи для перемоги на виборах, чи для того, щоб виманити із засідки небезпечного терориста, — політичні ляльководи завжди покладалися на масивні дезінформаційні проекти, щоб відповідним чином сформувати громадську думку.

Так було завжди.

У шістдесятих роках росіяни створили цілу фальшиву мережу шпигунів, котрі сплавляли хибну інформацію британцям, створюючи в тих ілюзію, що вони її перехоплюють. Тисяча дев’ятсот сорок сьомого року ВПС Сполучених Штатів розробили детальну фальшивку з НЛО, аби відвернути увагу від катастрофи секретного літака в Росвеллі, що в штаті Нью-Мексико. А нещодавно увесь світ змусили повірити, що Ірак мав зброю масового знищення.

Майже тридцять років Начальник допомагав впливовим людям захищати, утримувати й примножувати свою владу. І хоча він завжди був винятково обережним стосовпо тих завдань, які підписувався виконувати, Начальник однаково побоювався, що одного дня може взятися не за ту роботу.

І ось цей день настав.

Начальник був переконаний, що кожну катастрофу епічних масштабів можна пояснити якимось одним моментом: випадковою зустріччю, хибним рішенням чи необачним поглядом.

Він зрозумів, що в його випадку цей момент настав майже дванадцять років тому, коли він погодився найняти молоду студентку медінституту, що шукала приробітку. Гострий інтелект цієї жінки, її виняткові мовні здібності, схильність та любов до імпровізації відразу ж виокремили її з решти працівників Консорціуму.

«Сієнна Брукс була справжнім самородком».

Вона дуже швидко схопила сутність того, чим він займався, і Начальник на власній шкурі переконався, що ця молода жінка й сама не мала схильності ділитися своїми таємницями з кожним перехожим. Сієнна працювала на нього майже два роки, заробила чималеньку купку грошей, щоб оплатити навчання, а потім ні з того ні з сього заявила, що з неї досить. Жінці хотілося врятувати світ, а в нього на роботі, як вона йому сказала, цього зробити не можна.

Начальник ніколи подумати не міг, що Сієнна Брукс вирине на поверхню майже через десять років, та ще й принесе із собою щось на кшталт подарунка — надзвичайно багатого потенційного клієнта.

То був Бертран Цобріст.

Від думки про нього волосся на голові Начальника стало сторч.

«Це Сієнна винувата. Вона була частиною плану Цобріста і його спільницею».

А поруч, за імпровізованим столом для засідань у вантажному відсіку С-130, розмова зазвучала на підвищених тонах: чиновники ВООЗ щось обговорювали по телефону й сперечалися.

— Сієнна Брукс?! — крикнув один із них у слухавку. — А ви впевнені? — Він помовчав і нахмурився. — Гаразд, дізнайтеся деталі й повідомте мені. Я буду на лінії.

Затуливши рукою слухавку, чиновник повернувся до колег.

— Схоже, Сієнна Брукс вилетіла з Італії невдовзі після нас.

Усі за столом заціпеніли.

— Як же так? — спитала одна жінка-службовець ВООЗ. — Ми ж перекрили аеропорт, мости, залізничну станцію...

— Вона вилетіла з аеродрому Нічеллі, — відказав її колега, — що на острові Лідо.

— Це неможливо, — заперечила жінка, похитавши головою. — Нічеллі — дуже маленький острівець. Звідти ніхто не вилітає. Його летовище обслуговує лише місцеві тури на гелікоптерах і...

— Якимось чином Сієнна Брукс змогла добратися до приватного літака, що стояв в ангарі на острові Нічеллі. Місцева влада й досі розслідує цей інцидент. — Він знову підніс слухавку до рота. — Так, що ви накопали? — Слухаючи останні новини, колега Сінскі похнюплювався все більше, його плечі опускалися, аж поки він не гепнувся в крісло. — Зрозуміло. Дякую. — І він поклав слухавку.

Усі присутні очікувально повитріщалися на нього.

— Літак із Сієнною вилетів до Туреччини, — сказав чоловік, стомлено потираючи очі.

— Тоді зв’яжіться з Європейським командуванням транспортної авіації! — вигукнув хтось. — Нехай змусять їх приземлити той літак!

Це неможливо, — відказав чоловік. — Бо дванадцять хвилин тому він приземлився на приватному летовищі Хезарфен лише за п’ятнадцять миль звідси. Сієнна Брукс зникла.