Ден Браун - Втрачений символ

— Що дивно?

— Цей джентльмен вийшов із Мокрого блоку сам.

— А Триш залишилася всередині?

— Схоже, що так. Зараз я спостерігаю за вашим гостем. Він у коридорі сам-один.

— А де ж Триш? — тепер уже з панікою в голосі спитала Кетрін.

— На відеозображенні її не видно, — відповів Кайл із ноткою занепокоєння. Він знову обернувся до екрана і помітив, що рукави на піджаку гостя неначе мокрі... мокрі аж до ліктів. «Що ж він, у біса, робив у Мокрому блоці?» Охоронець помітив, що чоловік рішуче крокує коридором до блоку номер п’ять, стискаючи в руці щось схоже на картку-ключ.

Охоронець відчув, як волосся на його потилиці стало сторч.

— Міс Соломон, здається, у нас виникла серйозна проблема.

Цього вечора чимало подій траплялося в житті Кетрін Соломон уперше .

За два роки вона жодного разу не користувалася стільниковим телефоном у чорній порожнечі блоку. Ніколи раніше не перетинала вона цю порожнечу навмання. Кетрін стрімголов побігла наосліп нескінченною килимовою доріжкою, притискаючи до вуха свій мобільник. Кожного разу, коли її ноги полишали м’яку поверхню килима, вона коригувала маршрут, несучись крізь непроглядну темряву.

— А де він зараз? — захекано спитала Кетрін охоронця.

— Перевіряю... — відповів Кайл. — Прокручую вперед... Ага, ось він іде коридором, підходить до блоку номер п’ять...

Кетрін прискорила ходу, сподіваючись добратися до виходу і не потрапити в пастку.

— Скільки йому лишилося до входу в блок номер п’ять?

Охоронець замовк.

— Не зрозумів, пані. Я ж і досі прокручую зображення. Це запис. Запис того, що вже відбулося. — Він на мить замовк. — Зачекайте, я перевірю монітор відмикання входу. — Трохи помовчавши, охоронець сказав: — Пані, картка Триш Дюн показує, що до блоку номер п’ять увійшли приблизно хвилину тому.

Кетрін різко загальмувала, ковзнула по доріжці і завмерла посеред темної безодні.

— Він уже відімкнув блок номер п’ять? — прошепотіла вона в телефон.

Охоронець несамовито заклацав клавішами.

— Так, схоже, що він увійшов... дев’яносто секунд тому.

Тіло Кетрін закам’яніло. Вона затримала дихання. Раптом їй здалося, що темрява довкола неї ожила.

«Він тут — разом зі мною».

За мить Кетрін збагнула, що єдине світло в усьому велетенському просторі темного блоку випромінює її стільниковий телефон, освітлюючи їй щоку.

— Надсилай допомогу, — прошепотіла вона охоронцеві. — І сходи до Мокрого блоку, допоможи Триш. — Кетрін тихо закрила свій телефон, згасивши світло його екрана.

Довкола неї впала абсолютна темрява.

Вона завмерла як вкопана, намагаючись дихати якомога тихіше. За кілька секунд із темряви поперед неї війнуло різким запахом спирту. Запах посилився. Вона відчула чиюсь присутність за кілька футів від себе, на килимі. Кетрін здалося, що в оглушливій тиші биття її серця могло її видати. Вона тихо зняла черевики і повільно відступила ліворуч, зійшовши з килима. Цементна підлога холодила їй ноги. Кетрін зробила ще один крок, віддаляючись від килима.

Суглоб одного з пальців на нозі хруснув.

Цей звук пролунав у непорушній тиші, як постріл з рушниці.

Раптом за кілька ярдів від неї в темряві почулося шелестіння одягу. Звук стрімко наближався. Кетрін кинулася вбік, але на мить спізнилася — і налетіла на дужу руку. Рука намацала її і швидко вхопила свою здобич. Кетрін крутнулася і кинулася геть, але рука мертвою хваткою вчепилася їй у халат і смикнула назад.

Кетрін різко вигнула назад руки, вислизнула з халата і вирвалася на волю. Мить — і вона вже стрімголов мчала наосліп через неосяжну чорну пустку, втративши орієнтацію в просторі й гадки не маючи, де вихід.

Бібліотека конгресу — на думку багатьох, «найкрасивіше приміщення у світі» — більш відома величезною колекцією книжок, аніж своєю неймовірною красою. Ця книгозбірня з легкістю виборює титул найбільшої бібліотеки у світі: понад п’ятсот миль полиць, а це — відстань від Вашинґтона до Бостона. Але вона й надалі зростає зі швидкістю понад десять тисяч нових надходжень упродовж дня.

Колись це було сховище для особистої колекції Томаса Джефферсона, що містило книги з різних галузей науки та з філософії, а тепер Бібліотека конгресу є символом відданості Америки поширенню знань. Вона стала однією з перших електрифікованих будівель у Вашинґтоні — світилася, як справжній маяк у темряві Нового Світу.

Як витікає із самої назви, цю бібліотеку заснували для потреб конгресу, чиї вельмишановні члени працювали через вулицю, в будівлі Капітолію. Ці древні духовні узи між бібліотекою та Капітолієм нещодавно зміцнилися завдяки узам суто фізичним — під Індепенденс-авеню збудували довгий тунель, що сполучив обидві споруди.