Ден Браун - Втрачений символ

Виявилося, що Кетрін випередила Триш: уже занотовувала можливі ключові слова на смужечці паперу. Написавши декілька, вона зупинилася, на мить замислилася, а потім дописала ще.

— Здається, цього поки що досить, — мовила вона, подаючи Триш паперову смужку.

Триш уважно переглянула список критеріїв пошуку — і здивовано витріщилася.

«Що за схиблену легенду надумала досліджувати Кетрін?»

— Ти хочеш, щоб я перевірила всі ці ключові фрази? — Одне зі слів Триш навіть не знала. — Це англійська? Невже ти й справді думаєш, що ми знайдемо все це в одному місці? Слово в слово?

— Я хотіла б спробувати.

Триш хотіла сказати, що це неможливо, але слово на букву «Н» було під забороною в цій лабораторії. Кетрін вважала, що подібний умонастрій є небажаним у галузі, де начебто явна фальшивка несподівано перетворюється на незаперечну істину. Але Триш Дюн мала серйозні підстави для сумнівів, що їхній пошук потрапить саме до цієї категорії.

— Чи скоро будуть результати? — спитала Кетрін.

— Кілька хвилин знадобиться, щоб створити програму глобального пошуку і запустити її в Інтернет. А тоді доведеться чекати хвилин п’ятнадцять, поки «павук» не виснажиться.

— Так швидко? — з ентузіазмом спитала Кетрін.

Триш кивнула. Зазвичай пошуковим системам потрібна була аж доба, щоб проповзти по всьому Інтернет-усесвіту, знайти нові документи, перетравити їхній зміст і додати до бази даних, доступної для пошуку. Але не такого «павука» збиралася створити Триш.

— Я напишу програму, що називається «уповноважувач», тобто таку, що делегує свої функції, — пояснила вона. — Вона не зовсім «кошерна», зате діє швидко. Головне в ній те, що вона залучає до свого пошуку комп’ютери інших людей. Більшість баз даних мають вбудовану пошукову функцію — бібліотеки, музеї, університети, урядові установи. Тож я створю такого «павука», який знайде їхні пошукові програми, дасть їм твої ключові слова і скомандує цим комп’ютерам розпочати пошук. Таким чином, ви візьмемо в упряж потужність тисяч пошукових систем, які працюватимуть в унісон.

Кетрін неприховано зраділа почутому.

— Це як паралельне обробляння даних.

— Так, щось на кшталт метасистеми. Я погукаю тебе, коли що-небудь знайду.

— Ціную твої зусилля, Триш. Молодчага. — Кетрін поплескала дівчину по спині і рушила до дверей. — Я буду в бібліотеці.

І Триш усілася писати програму. Кодування пошукового «павука» було суто справою техніки, завданням для фахівця набагато нижчого класу, але Триш було байдуже. Для Кетрін Соломон вона зробила б усе, що завгодно. Інколи дівчині навіть не вірилося, що їй пощастило потрапити до цієї лабораторії.

«Тобі колосально пощастило, крихітко».

Рік із гаком тому вона пішла з посади метасистемного аналітика в одній із численних фірм-підрядників електронної промисловості. У вільний від роботи час вона підробляла програмуванням і започаткувала промисловий Інтернет-щоденник на тему «Майбутнє застосування комп’ютерного метасистемного аналізу», хоча не була впевнена, що хтось буде його читати. Раптом одного вечора задзвонив телефон.

— Це Триш Дюн? — ввічливо спитав жіночий голос.

— Так, а хто їй телефонує, скажіть, будь ласка?

— Мене звуть Кетрін Соломон.

Триш мало не зомліла прямо на місці. «Кетрін Соломон!»

— Я нещодавно прочитала вашу книгу «Ноетична наука: Сучасна брама до древньої мудрості» і навіть писала про неї у своєму інтернет-щоденнику!

— Так, я знаю, — ввічливо відповіла жінка. — Саме тому я й зателефонувала вам.

«Ясна річ, — здогадалася Триш. — Навіть відомі й талановиті науковці — і ті шукають одне одного через «Ґуґл»».

— Ваш щоденник мене заінтригував, — вела далі Кетрін. — Я й не здогадувалася, що метасистемне моделювання просунулося так далеко вперед.

— Так, пані Соломон, — вичавила з себе Триш. У неї аж дух перехопило від того, що нею цікавиться така відома людина. — Інформаційні моделі — це технологія, що розвивається буквально вибуховими темпами і потенційно має велике майбутнє.

Кілька хвилин вони потеревенили про роботу Триш з метасистемами, обговоривши її досвід у галузі аналізу, моделювання та передбачення потоків масивних інформаційних полів.

— Чесно кажучи, у вашій книзі є багато для мене незрозумілого, — зізналася Триш, — але я зрозуміла достатньо, аби побачити, що вона перетинається з моєю роботою в галузі метасистем.

— У своєму щоденнику ви зазначили, що, на вашу думку, метасистемне моделювання здатне трансформувати ноетичні дослідження?