Ден Браун: Втрачений символ

Кетрін сказала:

— Неначе над ротондою витає квінтесенція древніх таємниць .

Ленґдон мав визнати, що небагато фресок у світі поєднували наукові відкриття з міфічними богами та апофеозом людини. Вражаюче зібрання постатей на цій стелі й справді втілило головну ідею древніх таємниць , і це було не просто так. Батьки-засновники уявляли собі Америку як чисте полотно, як родюче поле, на якому можна посіяти зерна цих таємниць. І нині височенне зображення батька нашої країни, який піднімається на небеса, безневинно витає над законодавцями, керманичами та президентами, як пряме нагадування, як мапа в майбутнє, як перспектива того прийдешнього часу, коли людина розвинеться до своєї психологічної зрілості.

— Роберте, — прошепотіла Кетрін, і досі не в змозі відвести погляду від величезних фігур американських винахідників у компанії з Мінервою. — Це справді має пророче значення. У наші дні найпередовіші винаходи використовуються для того, щоб досліджувати найдревніші ідеї людства. Можливо, ноетика й нова наука, але насправді вона — найдревніша наука на землі, бо вивчає людську думку. — Нарешті вона обернулася до нього з очима, повними захвату й подиву. — Ми зараз дізнаємося, що древні мислителі насправді розуміли думку краще і глибше, аніж ми сьогодні.

— Маєш рацію, — погодився Ленґдон. — Людський розум був єдиним інструментом, який древні мали у своєму розпорядженні. Тому перші філософи експлуатували його нещадно.

— Так! Автори древніх творів були просто одержимі могутністю людського розуму. «Веди» описують потоки розумової енергії. У Pistis Sophia[25] Pistis Sophia, Лондонський, або Аскевіанський Кодекс, — гностичний трактат, що описує бесіду Ісуса з учнями під час містерії тлумачення-перетворення. змальовується універсальна свідомість. У «Зогарі» досліджується природа розумового духу. Шаманські тексти пророкують ейнштейнівський «вплив на відстані» у дистанційному зціленні та загоєнні. Все це вже було у древніх! А про Біблію я взагалі мовчу!

— І ти туди ж? — усміхнувся Ленґдон. — Твій брат намагався переконати мене, що Біблія є не чим іншим, як закодованою науковою інформацією.

— Безперечно, а як же інакше? — погодилася Кетрін. — А якщо ти не віриш Пітерові, то почитай деякі езотеричні твори Ньютона про Біблію. Роберте, коли ти почнеш розуміти кодовані біблійні притчі, то ти збагнеш, що ця книга — дослідження розуму людини.

Ленґдон знизав плечима.

— Що ж, тоді треба знову братися за неї і перечитувати заново.

— Дозволь мені дещо у тебе запитати. — Вона не приховувала, що не схвалює скептицизм професора. — Коли Біблія каже нам «візьми й збудуй свій храм», храм, який ми маємо збудувати «безшумно та без інструментів», то про який храм, на твою думку, йдеться?

— Як — про який? У тексті чітко вказано, що ваше тіло — ваш храм.

— Так, це Послання до Коринтян, розділ третій, вірш шістнадцятий. «Чи не знаєте ви, що ви Божий храм». — Кетрін посміхнулася. — А в Євангелії від Іоанна йдеться про те саме, Роберте. Творці Святого Письма добре усвідомлюють приховану в нас силу і закликають нас будувати храми нашого інтелекту .

— На жаль, більша частина релігійного світу чекає на відбудову якогось реального храму. Це частина месіанського пророцтва.

— Так, але при цьому губиться один важливий момент. Друге пришестя — це пришестя людини, це момент, коли людство нарешті збудує храм свого розуму.

— Не знаю, не знаю, — сказав Ленґдон, потираючи підборіддя. — Я не дослідник Біблії і не теолог, але впевнений, що у Святому Письмі йдеться про суто матеріальний храм, який треба збудувати. Описується, що його конструкція повинна мати дві частини: зовнішній храм під назвою Святе Місце і внутрішнє святилище під назвою Свята Святих. І ці дві частини розділятимуться тонкою завісою.

Кетрін посміхнулася.

— Досить детальний опис для людини, яка скептично ставиться до Біблії. До речі, тобі ніколи не доводилося бачити справжній людський мозок? Він складається з двох частин — зовнішньої, яка називається твердою мозковою оболонкою, та внутрішньою, яка називається м’якою мозковою оболонкою. Ці дві частини розділяються арахноїдом, тобто завісою, схожою на павутиння.

Ленґдон здивовано схилив убік голову. Кетрін простягнула руку і злегка торкнулася скроні Ленґдона.

— Твоя скроня не просто так зветься храм [26] Temple (ангп.) — І. храм; II. скроня. , Роберте.

Намагаючись обміркувати щойно почуте, професор несподівано пригадав гностичне євангеліє від Марії: «Там, де розум, там і скарб».