Ден Браун - Втрачений символ

Перетворення вимагає жертви .

Як і більшість духовно найрозвиненіших індивідів в історії людства, Малах став на свій шлях, здійснивши найшляхетнішу з тілесних пожертв. Кастрація була не такою болісною, як він очікував. І, як він пізніше дізнався, досить поширеною процедурою. Кожного року тисячі чоловіків зазнавали хірургічної кастрації — це називалося «орхіектомія» — через різні мотиви: від бажання змінити стать або для обмеження пристрасті до статевого життя і до глибоко вкорінених духовних переконань. Малахові ж причини були найвищого порядку. Подібно до міфологічного Аттіса, що кастрував сам себе, Малах знав, що здобуття безсмертя вимагало абсолютного розриву з матеріальним світом чоловіків та жінок.

«Гермафродит поєднує обидві статі».

У наші дні євнухів ігнорують та побоюються, хоча древні люди розуміли внутрішню силу трансмутаційної пожертви. Навіть перші християни чули, як Сам Ісус вихваляв чесноти євнухів, про що йдеться в Євангелії від Матвія, розділ дев’ятнадцятий вірш дванадцятий: «...і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить».

Пітер Соломон зробив тілесну пожертву, хоча однієї руки було замало для такої грандіозної схеми. Утім, під кінець ночі Соломон принесе більшу, набагато більшу тілесну жертву.

«Для того щоб створити, я мушу знищити».

Така природа полярності.

Звісно, Пітер Соломон заслуговував на ту долю, що чекала його сьогодні. Це буде доречний кінець. Колись, давним-давно, він відіграв визначну роль на життєвому шляху Малаха як простого смертного. Саме тому Пітер був обраний відіграти визначну роль у грандіозному перетворенні Малаха. Цей чоловік заслужив на той жах і біль, якого мав сьогодні зазнати. Пітер Соломон не був тим чоловіком, яким його вважали серед широкого загалу.

«Він пожертвував власним сином».

Колись Пітер Соломон поставив свого сина перед неймовірним вибором: багатство чи мудрість. «І Захарій зробив хибний вибір». Рішення, що його прийняв хлопець, було початком низки подій, які насамкінець втягнули його в глибини пекла. Він потрапив до тюрми Соганлик. І Захарій загинув у тій турецькій буцегарні. Цю історію знав увесь світ. Але світ не знав, що Пітер Соломон міг врятувати свого сина.

«Я там був, — подумав Малах. — І все чув».

Малах ніколи не забуде тієї ночі. Жорстоке рішення Соломона означало кінець для його сина, Зака, але цей кінець став початком, народженням Малаха.

«Декотрі мусять померти, щоб інші могли жити».

Світло над головою Малаха почало змінювати колір, і він збагнув, що вже пізня година. Закінчивши приготування, він пішов крутими сходами до будинку. Час повертатися до деяких справ у матеріальному світі.

«Все відкривається на тридцять третьому ступені, — думала Кетрін на бігу. — Я знаю, як трансформувати піраміду!» Всю ніч відповідь була у них перед очима.

Кетрін та Ленґдон, залишившись самі, кинулися через прибудову собору, орієнтуючись за знаком «Вихід у двір». І дійсно, як і сказав їм настоятель, вони невдовзі вискочили до великого огородженого двору.

Внутрішній двір собору являв собою усамітнений восьмикутний сад з постмодерністським фонтаном. Кетрін здивувалася, як шумно хлюпала в ньому вода — аж відлуння котилося! Та раптом вона збагнула — то шумів не фонтан.

— Гелікоптер! — скрикнула вона, і нічне небо над ними прорізав промінь яскравого світла. — Ховаймося під отой портик!

Сліпуче сяйво прожектора затопило сад саме тієї миті, коли Ленґдон та Кетрін добігли до протилежного боку двору і прослизнути під готичну арку в тунель, що виводив на галявину за огорожею. Зігнувшись у тунелі, вони перечекали, поки гелікоптер пролетів над їхніми головами і заклав над собором широкий віраж.

— Бачу, Геловей не помилився щодо візитерів, — зауважила Кетрін, вражена проникливістю старого настоятеля. «Поганий зір компенсується чудовим слухом». А у її власних вухах тим часом ритмічно гупала пульсуюча кров.

— Сюди! — сказав Ленґдон і, схопивши сумку, рушив у тунель.

Настоятель Геловей дав їм один ключ і кілька чітких вказівок. Та, на жаль, коли вони дійшли до кінця тунелю, то побачили, що від пункту призначення їх відділяє широка відкрита галявина, залита світлом прожектора з гелікоптера, що гуркотів угорі.

— Ми не зможемо її перебігти, — сказала Кетрін.

— Стривай, ось поглянь. — І Ленґдон показав на чорну тінь, що виникла ліворуч на галявині. Вона з’явилася як аморфна пляма і швидко зростала, рухаючись у їхньому напрямку. Вона ставала дедалі чіткішою, рухалася дедалі швидше, розширювалася і насамкінець перетворилася на великий чорний прямокутник, увінчаний неймовірно високими шпилями.