Ден Браун - Втрачений символ

— Попри всю повагу до вас, пане, — втрутився Ленґдон, — я не можу собі уявити, як звичайна кам’яна піраміда здатна започаткувати хоч щось.

— Звісно, що не можете, професоре. — Старий сліпо дивився крізь нього. — Бо ще нездатні бачити.

Сидячи на лаві у Джунглях з перенасиченим вологою повітрям, Архітектор Капітолію відчув, як по його спині рясно котяться краплі поту. Зап’ястя, стиснуті наручниками, боліли, але вся його увага була прикута до зловісної титанової валізки, яку Сато щойно розкрила на лавці поміж ними.

— Вміст цього портфеля, — сказала вона, — переконає вас поглянути на речі з моєї точки зору. Це я вам гарантую.

Маленька японка прибрала валізку з його очей — йому ще належало побачити її вміст, але уява Архітектора вже малювала найжахливіші речі. Сато проробляла руками якісь маніпуляції всередині валізки, і Беламі очікував, як вона ось-ось витягне звідти кілька блискучих, гострих як бритва знарядь для тортур.

Раптом у портфелі замерехтіло світло; воно стало яскравішим і невдовзі освітило обличчя японки знизу. Її руки рухалися всередині, і світло змінювало відтінки. За мить вона схопила скриньку і повернула її до Беламі так, щоб він міг зазирнути всередину.

Архітектор примружився від світла, що линуло від екрана якогось футуристичного на вигляд переносного комп’ютера з телефонною слухавкою, двома антенами та подвійною клавіатурою.

На екрані виднівся логотип ЦРУ і текст:

Захищений логін

Користувач: Інуе Сато

Категорія допуску: гриф 5

Під вікном для логіна оберталася іконка стану:

Зачекайте, будь ласка...

Здійснюється дешифрування файла...

Беламі стрільнув очима на Сато, а та прикипіла до його обличчя немиготливим поглядом.

— Мені б не хотілося показувати вам це, — мовила вона. — Але ви не залишили мені вибору.

Екран знову замерехтів, і Беламі побачив, як файл розкрився і його вміст заповнив увесь рідкокристалічний монітор.

Кілька секунд Архітектор мовчки витріщався на екран, намагаючись усвідомити, що він бачить. Поступово до нього приходило розуміння, і він відчув, як кров відринула від обличчя. Охоплений жахом, Беламі мовчки дивився, не в змозі відвести погляд.

— Але ж це... це неможливо! — вигукнув він. — Як таке могло статися?!

Сато кинула на нього похмурий погляд.

— Це ви поясніть мені, як таке могло статися, містере Беламі. Поясніть.

Коли Архітектор Капітолію осягнув наслідки того, що побачив на екрані, увесь його всесвіт небезпечно хитнувся, зависнувши на краю моторошної прірви.

«Господи милосердний... Яку ж страшну помилку я зробив!»

Настоятель Геловей відчув приплив життєвих сил.

Як і всі смертні, він знав, що близько час, коли він скине земну оболонку, але це станеться точно не цієї ночі. Його сильне серце билося швидко, а гострий розум міркував проникливо. «Я ще маю виконати деяку роботу».

Пробігшись ревматичними пальцями по гладеньких гранях піраміди, він ледве повірив тому, що відчував. «Ніколи й не уявляв, що доживу до цієї миті». Впродовж поколінь складові цієї мапи-символону тримали на безпечній відстані одна від одної. І тепер вони, нарешті, з’єдналися. Геловею стало цікаво, чи про цей час ішлося в пророцтвах?

Дивним чином розпорядилася доля — піраміду зібрали докупи двоє немасонів. Однак це чомусь видавалося доречним.

Таємниці виходять за межі внутрішніх кіл... з темряви — на світло .

— Професоре! — Настоятель повернув голову в тому напрямку, де чулося дихання Ленґдона. — А Пітер не казав, чому саме вам він ввірив на зберігання цей маленький пакунок?

— Він сказав, що його хочуть викрасти впливові люди, — відповів Ленґдон.

Священик кивнув.

— Так, Пітер і мені сказав те саме.

— Невже? — раптом озвалася Кетрін, що сиділа ліворуч. — Ви говорили з моїм братом про цю піраміду?

— Звісно, — відповів Геловей. — Ми говорили з вашим братом багато про що. Колись я був Верховним магістром Храмового дому, і він інколи приходить до мене за порадою. Десь рік тому він прийшов до мене глибоко стривожений. І сів саме туди, де ви сидите зараз, і спитав, чи вірю я в надприродні лиховісні передчуття.

— Лиховісні передчуття? — перепитала Кетрін. — Ви маєте на увазі... видіння?

— Не зовсім. То було якесь передчуття. Пітер сказав, що відчув, як зростає присутність якоїсь темної сили в його житті. Відчув, наче щось стежило за ним і вичікувало, збираючись заподіяти йому велике зло.