Андраш Беркеші - Списоносці

Мені Паула звіряється у всьому. Вчора дівчина розповіла, що Берце поцілував її, і просила в мене поради. Берце дуже наполегливий. Не знаю, яка ваша думка, але я порадила їй бути обережною з підполковником, принаймні про людське око. Я розтлумачила їй, що офіцери такого типу, як Берце, дуже цінні з точки зору вивчення військової справи, тому їй доти не слід виконувати його вимог, доки вона не довідається про його стратегічні і тактичні плани».

Я пишався цим листом Магди, Мені було ясно все. Паула Казмері, Дьярматі та Гохман — агенти Магди. Уявляю, як спритно завербувала вона цих людей. Далі Магда писала про те, що Жолт приступив до створення розвідувальної організації. Крім того, він намагається активізувати інші групи. Магда не згадувала, як їй пощастило здобути компрометуючі матеріали. Та це не дуже й цікавило мене. Найбільше мені припали до душі останні рядки листа:

«Заднім числом вітаю вас з Веронікою. Ви справді великий егоїст. Чому ви приховували від мене цю чарівну жінку? Ну, та я прощаю вам. Проте хочу звернути вашу увагу на те, що ця жінка виглядає дуже втомленою і засмученою. Те, що ви пишете про неї, заспокоює мене, але все-таки я помічаю в ній якусь настороженість, що, в свою чергу, насторожує мене. В мене склалось таке враження, ніби вона знає про життя більше, ніж ви гадаєте. А в любовних справах треба бути обережним. Ваш пакет я одержала в цілості. З Веронікою зустрічаюсь, і часто ми говоримо про вас. Хотілося б заглянути їй в душу, пізнати її справжні почуття.

Чекаю на вашу відповідь і прошу, не забувайте мене.

Магда».

«Спритна і дуже розумна жінка, — вирішив я. — Справді золота людина в нашій справі».

Минали місяці без жодних знаменних подій. Між мною і Веронікою систематично курсував новий зв'язковий. В березні разом з ним прибув до нас і Титус, Для мене його приїзд був несподіванкою. Титус виглядав набагато краще, ніж під час нашої останньої зустрічі. Щоки його округлились, а колір обличчя вже не був таким мертвенно блідим, як тоді.

Титус, загадково посміхаючись, поклав на стіл портфель.

— Ну, Акоше, вгадай, що в ньому?

— Мабуть, біблія.

— Для біблії не потрібно цілого портфеля.

— Тоді, може, твоя білизна або щось інше, — вгадував я. — До речі, забув спитати тебе, ти їдеш у Рим?

— Ні, друже, зараз я приїхав спеціально до тебе. Єдина мета моєї подорожі — відвідати давнього друга, — Добрий настрій непомітно передався і мені.

— Не дражни мене, Титусе! Показуй, що ти привіз.

— Те, що тебе дуже порадує.

— Тоді давай його сюди!..

— Словом, ти не можеш вгадати? В усякому разі, якщо я прибув особисто, то це має бути щось дуже важливе…

— Ти скажеш, нарешті, що привіз?

— Розміщення і структуру угорської армії! Та ще й до того найновіші матеріали.

— Титусе! Ти золото! — я зірвався з місця і так міцно обняв його, що він скрикнув.

— Божевільний! Ти розтрощиш мені кістки!

— Титусе! Милий Титусе!

— Не мені дякуй, а Магді.

З радісним хвилюванням я відкрив портфель. Нарешті, пощастило! Розміщення і структура армії! Угорської армії! Грандіозно!

Я радів мов дитина, що одержала різдвяні подарунки. Титус посміхаючись спостерігав моє щастя. Я захоплено дивився на цей скарб у бордовій оправі. Так, це був скарб, справжній скарб! Потім мені спало на думку, що тепер уже немає рації залишати Магду і Жолта на тому боці. Нічого рискувати, я передам їм, щоб вони перейшли сюди. Вони зробили те, що рідко вдається навіть найспритнішому і найдосвідченішому агентові.

— Це блискуча справа, любий Титусе! — сказав я розчулено. — Як вам пощастило?..

— Нелегко, друже! Якось несподівано до мене прийшла Магда. Вона поклала на стіл папку і сказала: «Патер Титус! Цю папку треба негайно вручити особисто Акошу!» — «А що в ній?»— спитав я. «Розміщення і структура армії», — відповіла вона. Я підстрибнув від радості так само, як щойно оце ти. Потім ми довго радились, хто зможе переправити документи. Доручити їх зв'язковому було небезпечно. Та й діяти ми мали спішно, бо в міністерстві могли помітити, що документи зникли, і закрити на той час кордон. Іншого вибору не було, і я мусив їхати сам.

— Берце?

— Так. Він добув їх… Правда, ненадовго… Документи завтра ввечері мають бути в міністерстві.

«Ясно, — майнуло в мене в голові. — Комуністи не повинні знати про зникнення документів, інакше вони змінять плани».

— Берце до завтрашнього вечора сидітиме як на голках. Магда випросила в нього документи нібито для того, щоб комусь показати їх.