Стіґ Ларссон - Повітряний замок, що вибухнув

Чекати довелося більше двох годин. Близько пів на другу вона помітила фургон, що повільно проїхав по шосе, розташованому трохи нижче. Він зупинився на узбіччі, почекав хвилин п’ять, розвернувся і рушив до заводу. Починало сутеніти.

Лісбет відкрила бардачок, дістала бінокль «Мінолта 2x8» і побачила, що фургон зупинився. Вона розгледіла Сонні Ніємінена, Ханса-Оке Валтарі і ще трьох незнайомих. Мабуть, це були кандидати в члени клубу — Ніємінену доводилося організовувати діяльність заново.

Коли Сонні Ніємінен із спільниками відшукали в торці відчинені двері, Лісбет знову відкрила мобільний телефон, написала повідомлення і відправила його до центрального відділення поліції Норртельє.

УБИВЦЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО Р. НІДЕРМАН — НА СТАРОМУ ЦЕГЕЛЬНОМУ ЗАВОДІ ПОРЯД З БЕНЗОКОЛОНКОЮ БІЛЯ ШЕДЕРІДА. ЙОГО ЗАРАЗ УБИВАЮТЬ С. НІЄМІНЕН & ЧЛЕНИ «СВАВЕЛЬШЬО МК». НА 1-МУ ПОВЕРСІ В БАСЕЙНІ МЕРТВА ЖІНКА.

Жодного руху біля заводу не було помітно.

Лісбет засікла час.

Чекаючи результатів, вона дістала з телефону СІМ-карту і знищила її, розрізавши на маленькі клаптики манікюрними ножицями, потім опустила бічне скло і викинула обрізки. У телефон вона вставила нову СІМ-карту, вийнявши її з гаманця. Вона користувалася картами фірми «Комвік», відстежити які і з’ясувати власника було майже неможливо. Зателефонувавши до «Комвік», вона поклала на нову карту 500 крон.

Через одинадцять хвилин до заводу з боку Норртельє завернула патрульна машина, без сирени, але з маячком, і зупинилася на під’їзній дорозі. Приблизно за хвилину прибули ще дві поліцейські машини. Порадившись, вони щільною групою рвонули до цегельного заводу і припаркувалися поряд з фургоном Ніємінена. Лісбет підняла бінокль і побачила, що один з поліцейських вийняв рацію і передає кудись номер фургона. Поліцейські розглядалися на всі боки, але вичікували. За дві хвилини на великій швидкості під’їхала ще одна патрульна машина.

Лісбет раптом зрозуміла, що все нарешті позаду.

Історія, яка почалася в день її народження, завершилася на цегельному заводі.

Вона вільна.

Коли поліцейські отримали в патруля додаткову зброю, наділи бронежилети і стали розосереджуватися по території заводу, Лісбет Саландер зайшла в будівлю бензоколонки і купила стаканчик кави із загорнутим у поліетиленову плівку бутербродом. Їла вона, стоячи за столиком імпровізованого кафе.

Коли Лісбет повернулася до машини, вже стемніло. Відчиняючи дверці, вона почула з другого боку шосе два віддалені звуки і подумала, що то постріли з вогнепальної зброї. Вона побачила, що кілька темних постатей — мабуть, поліцейських — стоять, притиснувшись до фасаду поблизу від торцевого входу. Донісся звук сирени — з боку Упсали наближалася ще одна патрульна машина. Біля узбіччя зупинилися кілька легковиків, водії спостерігали за виставою.

Лісбет завела темно-червону «Хонду», вивернула на шосе Є18 і попрямувала додому, до Стокгольма.

О сьомій годині вечора Лісбет Саландер, на своє безмежне роздратування, почула дзвінок у двері. Вона лежала у ванні, і від води ще здіймалася пара. За великим рахунком подзвонити в ці двері могла лише одна людина.

Спочатку вона вирішила ігнорувати візит, але, коли на дзвінок натиснули втретє, вона зітхнула й обгорнулася купальним простирадлом. Випнувши нижню губу, Лісбет вийшла в хол. Вода скапувала з неї на підлогу.

— Привіт, — сказав Мікаель Блумквіст, коли вона прочинила двері.

Лісбет не відповіла.

— Ти слухала новини?

Вона похитала головою.

— Я подумав, що, можливо, тобі буде цікаво довідатися, що Рональд Нідерман мертвий. Його сьогодні в Норртельє вбила компанія із «Свавельшьо МК».

— Невже? — стримано сказала Лісбет Саландер.

— Я розмовляв з черговим з Норртельє. Схоже, там відбулася якась внутрішня розбірка. Нідермана очевидячки катували, а потім закололи багнет-ножем. Там знайшли сумку з кількома сотнями тисяч крон.

— Он як.

— Компанію із «Свавельшьо» заарештували прямо на місці. Вони до того ж чинили опір. Зав’язалася перестрілка, і поліції довелося викликати армійське підкріплення із Стокгольма. Компанія капітулювала сьогодні близько шостої вечора.

— Ага.

— Твого старого знайомого по Сталлархольму Сонні Ніємінена пристрелили. Він цілком утратив над собою контроль і намагався відстрілюватися, щоб вирватися на волю.

— Добре.

Кілька секунд вони стояли мовчки, дивлячись одне на одного через прочинені двері.