Тетяна Ковтун - Полонез для мера

Коли покінчили з «під’їданчиком», жінка згорнула пакети і навіщось набрала суворого виразу. Інвар зрозумів, що кращу частину пікніка закінчено, і завмер, вивчаючи обличчя нової знайомої.

– А тобі ніколи не спадало на думку, що ти зловживав силою, виявляв жорстокість? Що занадто круто повівся з Тамарою? Якби не ставив питання руба, зберіг би з нею стосунки.

– Що ти маєш на увазі? – Верес не очікував, що Ася викотить проти нього такого воза: жіноча солідарність попри все брала гору.

– Томка розказала мені, як ти добивався всиновлення Олежки. Цілий місяць протримав Рустема в ізоляторі. Після цього він і підписав папір з відмовою від батьківства.

– А-а, Томчині чергові обвинувачення. А вона чим незадоволена? Я це зробив саме на її прохання. Точніше, це була її умова. А з Рустемом було так…

Олександр вагався, перш ніж розпочати свою розповідь. Дістав із рюкзака якийсь чудернацький ніж антикварного вигляду, втяв очеретину, став біля зламаного бурею стовбура і навіщось почав його краяти. Ніби готував себе до важкої сповіді. Засмаглі і напрочуд молоді руки, точні рухи, зосереджене обличчя чоловіка, в якого неодмінно буде ще багато попереду значного і цікавого… Ася справді пишалася своїм другом і покірно чекала, поки він збереться з думками.

Перші ж слова генерала вразили жінку. Аннаєв – ніяка не жертва. Його справжній спосіб життя разюче відрізнявся від того, що про нього знали оточуючі. В обмін за це мовчання він і підписав папір, якого потребував Верес. Після чого таджика відразу ж звільнили з ізолятора. Сказавши це, Асин приятель знову надовго замовчав. Вона не стрималась і запитала:

– Що ж такого міг скоїти Аннаєв? Він же постійно був під прикриттям свого батька-героя, а старому було не однаково, як поводився його нащадок…

– У тім-то й справа, що Рустем чкурнув нібито на заробітки до Казахстану. Від нього тільки й чули – і ти теж, напевне, – що працює на космодромі «Байконур» водієм у високого начальства. Усі, зачаровані цими брехнями, розвісили вуха.

– Ти не розвісив, – кинула насмішкувато Ася.

– Я стежив за його геройськими походеньками. Тим паче що молода дружина «байконурівського водія» разом з маленьким Олегом залишилися без чоловічої опіки. Поряд завжди був я: приносив їм молоко, продукти з магазину, підвозив до лікарні, коли це потрібно було, морочився з дитячим візочком, навіть доглядав за немовлям. Хоча в мене з Антоніною ось-ось мала народитися своя дитина. Словом, я турбувався про обидві родини. А Рустем приїжджав раз на три місяці. Побуде кілька днів – і назад, «на космодром». Я й подумав, що, напевне, він має там другу дружину. Шаріат це дозволяє. При цьому Рустем хотів виглядати сучасною людиною, тому, напевне, приховував, що має іншу. А як Томка мучилася без нього вдома сама, його не обходило.

Цієї хвилини почувся гавкіт пса, і за якусь мить він прибіг до господаря з палицею у зубах. Верес схвально погладив Інвара по голові і викинув палицю геть на галявину, де гралися дітлахи. Собака теж хотів погратися, але йому наказали почекати. Асі вривався терпець послухати продовження історії.

Аннаєв ніяк не міг збагнути, як так трапилося, що в нього забрали дружину, – вів далі генерал. Він такого ніколи собі й уявити не міг через те, що менталітет мав інший. Згідно із шаріатом, при існуючій полігамії, вважається великим гріхом, коли чоловік одружується на рідній сестрі своєї дружини. Але Томка законами шаріату не цікавилася, тому що, коли виходила заміж за Рустема, мала його за цілком світську людину, а головне, за статусом рівну їй, дочці екс-секретаря обкому. Щоб улігся скандал у благородному сімействі, Сашко з новою дружиною виїхали до Свердловська, а коли повернулися в рідні місця, у молодого слідчого з’явилася можливість перевірити казахстанські зв’язки «ображеного» таджика.

Далі генерал сказав дещо таке, від чого в Асі її великі очиська стали взагалі схожі на дві автомобільні фари.

– Рустем ніколи не мав жодного стосунку до «Байконура». Я з’ясував це досить швидко і пошкодував, що родич так довго водив нас за ніс. Аннаєв не хотів вчитися далі, а з гідротехнікуму виніс досить слабенькі знання. То ж, мабуть, вирішив підкріпити свою репутацію за рахунок батькового авторитету. Тільки ніяк не міг до пуття скористатися цим скарбом. Він вигадав для себе квазіурядову діяльність…

Характер його пересувань був досить цікавий.

Сліди таджика вели до кордону з Афганістаном. Аннаєву вдавалось уникати зайвого контролю завдяки своєму гучному прізвищу – у тих краях його батька знали і поважали. Фури були забиті динями і всілякою городиною, а насправді в них цибулини були натовчені героїном. Ось яким водієм – від кордону до Казахстану – працював Рустем. Далі героїновий караван прямував до Москви і Петербурга. Аннаєв розповів слідчим усі подробиці свого наркотрафіку, після чого підписав папір про відмову від батьківства і вийшов на волю. Відтоді припинилися його «відрядження у важливих державних справах». Він влаштувався на автобазу, де його ледь терпіли через брехливість і зверхність, а згодом почав пиячити.