Кірстен Бойє - Скоґландія

— Ярвен, — промовив Норлін, опускаючись перед нею навколішки; в ніс їй ударив запах туалетної води для волосся, а також спиртного. — Моя маленька Ярвен! — Він пригорнув її.

Ярвен опанувала себе. «Він — не мій батько. Він не може бути моїм батьком!»

— Прошу вас! — прошепотіла вона й вивільнилася з його обіймів.

На допомогу їй прийшла Тяркс.

— Один із викрадачів вочевидь намагався її… Вона захищалась, у неї все тіло в синцях. Самі розумієте, ваша високосте. Через це вона стала трохи ляклива.

Ярвен спробувала скинути з себе напруженість. «Атож, саме так і було!» — промайнуло в неї. Вона вже розповіла Тяркс, як їй пощастило втекти, — розповіла достоту так, як їй суворо й наказала Нагіра. Мовляв, раннього ранку, коли в хаті нікого не було, молодий бунтар, якого вони тільки й зоставили стерегти її, прийшов до неї в комірчину. Стяг її з тапчана, заходився цілувати й зривати з неї одяг. Але він був такий збуджений, що забув замкнути за собою двері. «Нам лишається тільки сподіватися, що вони в це повірять», — сказала Нагіра. Ярвен молотила того хлопця по обличчю, пручалася, дряпалась, і врешті-решт їй таки пощастило від нього втекти. Тоді він погнався за нею лісом, але через щось перечепивсь, а вона сховалася за деревом, а сутінки тим часом стали ще глибші. А тоді якась машина підвезла її до сусіднього міста.

— Ваша королівська високосте, коли ми знайшли її, вигляд вона мала жахливий, — промовила Тяркс (Ярвен з подивом завважила, що жінка вочевидь їй співчуває) — Вона, видно, кілька днів не спала й не їла.

Ярвен обвела поглядом стіл, схопила окраєць хліба й відкусила великий шматок.

— Ярвен! — прошепотів Норлін. — Що вони з тобою зробили?!

«Помовч! — подумки кинула Ярвен. — Та помовч же, помовч! Я не хочу тебе чути! Забирайся звідси, ти мені не батько! Забирайся геть!»

— Мені так шкода тебе, Ярвен! — зітхнув Норлін і поволі підвівся. — Адже ми навіть не припускали…

Ярвен знай жувала й ковтала, жувала й ковтала. По щоці їй котилася сльоза.

— Вони за це поплатяться! — вигукнув Норлін. — Ярвен, можеш бути певна: їх чекає справедлива покара! Тепер ти на власній шкурі відчула, які жорстокі ті бунтарі. Тож ти все-таки допоможеш нам здолати їх?

Очей Ярвен не підвела, проте головою кивнула. Рука її, що саме підносила до рота чашку, затремтіла.

— Що ж, у такому разі для початку влаштуємо прес-конференцію, — сказав Норлін. — Гримерка вже тут. Ти ж бо розумієш, нам треба знов обернути тебе на Малену. Весь народ має побачити й почути, крізь що ти пройшла. — Він ще раз став перед нею навколішки й стиха додав: — А потім ти зможеш відпочити, люба моя Ярвен. Потім спатимеш стільки, скільки душа забажає. Ніхто тебе не потривожить. — Голос його зробився лагідний.

Це був тиран, він жадав влади й багатства, він викрав короля й наказував убивати людей.

Це був її батько, і завадити йому любити її вона не могла.

— Оперативні підрозділи вже на марші, — доповів Больштрем. — Ступінь бойової готовності — номер один, у всій країні. Це добре, Норліне, що дівчинка вислизнула від них. Я тут поміркував… Усе збігається. Вона каже, нібито в хаті стерегти її залишили тільки одного охоронця, а решта зникли, насамперед Нагіра. І точнісінько в цей самий час злітає в повітря міст. Хто ж повірить, що це — випадковий збіг обставин?

— Нагіра… — пробурмотів собі під ніс Норлін. — Адже ми відразу здогадалися, що за терактом на мосту стоїть саме вона.

— На наше щастя, Ярвен усе ж таки спромоглась описати, де її підібрав водій і як вона туди дісталася, — промовив Больштрем. — Думаю, скориставшись її розповіддю, не важко буде знайти Нагірину схованку.

— Навряд чи вона в Нагіри одна, — кинув Норлін і обхопив руками голову. — До того ж її там, мабуть, уже давно немає.

У Больштрема задзвонив мобільний телефон.

— Так, прочісуйте всі ліси в околицях! — сказав він у слухавку. — Хоч я й не вірю, що ви когось знайдете. Вони, мабуть, уже давно перебралися знов на північ. — І натис кнопку «Завершення виклику». — Ту хату вже відшукали. Там вочевидь тримали когось під замком. Виявлено докази, які це підтверджують. На тапчані знайшли кілька довгих чорних волосин. Їх, звичайно, ще віддадуть на експертизу. Але сумніву вже, мабуть, немає: Ярвен там справді була.

Норлін нічого не відповів.

— Я ось весь час ламаю собі голову, — пробурмотів Больштрем. — Чи це випадковий збіг обставин? Саме неподалік від Зарбі!

— Таких густих лісів, як навколо Зарбі, немає ніде, — відказав Норлін.