Кірстен Бойє - Скоґландія

Йоас, не пробуджуючись, щось муркнув і спробував скинути з плеча руку Ярвен, так ніби то була надокучлива муха.

— Та не спіть же! — закричала Ярвен. — Прокидайтеся! Прокидайтесь! Мені здається, це дуже важливо!

— Що, кошмар приснився? — простогнала Малена. Але вона вже не спала, Ярвен це добре бачила. — Невже не можна зачекати?

Ярвен покрутила головою і в розпачі вигукнула:

— Йоасе!

— А ти заліпи йому ляпаса, — порадила Малена, потягуючись. — Це допоможе, я його знаю. Господи, така чудова погода, можна було б іще трішки поспати!

Ярвен легенько поплескала тильним боком долоні Йоаса по щоках, і хлопець стрепенувся.

— Ти, клята стара!.. — скрикнув він і, нічого не тямлячи, роззирнувся. — Ох, нехай йому грець! Приснилося, нібито хтось дає мені ляпасів.

— Чого лишень не насниться! — кинула Малена. — Якісь кумедні в тебе сни!

Але Ярвен терпець уже урвався.

— Мені дещо спало на думку! — сказала вона й звелася навколішки, бо в ногу їй уп’ялася колюча гілочка. — І я подумала, що треба негайно вам про це розповісти! Тут щось не так.

— А ти, бачу, помалу притираєшся, — позіхнув Йоас. — Твоя правда, тут не щось, а все якось не так. Скажімо, отой вчорашній теракт на стадіоні. А якийсь йолоп розбуркує мене саме тоді, коли мені сниться такий чудовий сон… І тут насамперед щось не так.

— Атож, саме коли сниться сон! — сказала Ярвен. — Мені теж було щось приснилось, і коли я прокинулася… — Вона перевела погляд з Йоаса на Малену й повела далі: — Наприкінці тижня в Естерлінді я випадково підслухала розмову між Больштремом, Тяркс і віце-королем. Та я ж вам про це вже розповідала! Йшлося про те, щоб убити ватажка бунтарів.

— Розповідала, — кивнула головою Малена.

— І вони там раз у раз згадували про те, — схвильовано провадила Ярвен, — що тримають його під контролем. І що охороняють.

— Так, — мовив Йоас і звів на неї погляд. Сну в його очах враз ніби й не було. — А ти не помиляєшся?

— Ти хочеш сказати, Нагірина хатина була оточена охороною, якої ми не помітили? — спитала Малена. — Хочеш сказати, Нагіра весь час під наглядом? І нас там, виходить, теж побачили?

Ярвен рвучко покрутила головою й кинула:

— Дурниці! Тоді нас одразу й схопили б. А може, й Нагіру, особливо тепер, після теракту. Думаю, там нікого не було.

— Я теж так думаю, — сказав Йоас. — Там не було нікого такого, хто потай назирав би за Нагірою.

Вигляд Малена мала збентежений.

— Гадаєш, вони охороняють зовсім іншу схованку, де нікого немає? — спитала вона.

— Ні! — вигукнула Ярвен. Вона вже так розхвилювалася, що непомітно для себе заходилася обскубувати гіллячку чорниці, й на землю сипалися дрібненькі, соковито-зелені листочки. — Адже вони щоразу згадували про нього! Він, мовляв, нічого й не відчує, ми його застрелимо. Вони розмовляли про якогось чоловіка! Не про Нагіру! Вони мали на увазі не ватажка бунтарів, невже ви не розумієте? Адже вони знають, що ватажок бунтарів — жінка!

Малена наморщила чоло й промовила:

— Але ж вони казали, що хочуть убити ватажка бунтарів. Ти ж бо це добре чула! Адже ти не сама це придумала!

Ярвен смикнула ще одну гіллячку й подряпала собі долоню.

— Я гадала, що вони розмовляють про ватажка бунтарів! — відповіла вона. — Бо казали, нібито хочуть запобігти громадянській війні! Тож я, звичайно, й подумала… — З подряпини між великим і вказівним пальцями в неї поволі виступила невеличка краплина крові.

— Громадянській війні? — насторожився Йоас і звів погляд на Малену.

— Тоді кого ж вони мали на увазі? — спитала Ярвен. — Ні, тут справді щось не так! Нагіра — жінка, а мова йшла, поза всяким сумнівом, про чоловіка!

— І вони хотіли вбити його, щоб він од них, мабуть, не втік, — пробурмотів Йоас. — І щоб не спалахнула громадянська війна. І лише Норлін був проти.

Ярвен кивнула головою.

— Малі! — сказав Йоас. — Малі, знаєш, про що я думаю?

Малена не відповідала. Ярвен із жахом побачила, що дівчина тремтить.

— На думку мені спадає лише один чоловік, — тихо промовив Йоас. — Малі! Є лише один чоловік, який ще міг би стати на перешкоді їхньому закону. Лише один чоловік, навколо якого народ може згуртуватися проти отого хитрого лиса, якщо таки дійде до громадянської війни. Малі!

Малена затремтіла так, що Ярвен аж злякалася й кинула:

— Дай же їй нарешті спокій! Невже не бачиш, яка вона нажахана!

Малена підвелася, набрала повні груди повітря, потім видихнула й, не дивлячись ні на Йоаса, ні на Ярвен, тихо промовила: