Юліан Семенов - Аукціон

— Дивна річ, — посміхнувся Фол. — Індустрія, справжня індустрія. А чому у вас не вийшло з росіянами?

— Один просто втік зі своїми картинами… Зараз його розшукує поліція… Кочівники, безстрашність, незнання законів… А три інших спилися… Я поселив їх в одному будинку, думав, як краще, а вони почали писати доноси консьєржці, хто до кого водить дівок з Пігаль. Вони в Парижі влаштувались, я туди до них літав. Чвари, скарги один на одного, нерви не витримали, довелося списати десяток тисяч; ціна риску, нічого не вдієш, таке життя.

На відміну від старого ірландця Олександр Двінн, мабуть, здогадувався, що Фол ніякий не дипломат; це його втішало, бо більшість своїх ділових операцій він проводив у Європі, а люди типу Фола мають у своєму розпорядженні чудовий інформаційний матеріал; що ж, послуга за послугу, як це заведено в бізнесі; цілком достойна операція, спина прикрита.

Вислухавши запитання Фола, він умить вичислив найвигіднішу для себе лінію поведінки — на це пішло ті шістнадцять секунд, поки він витягав з кишені запальничку («П’єр Карден»), сигарети («Честерфілд» без фільтру), прикурював і робив першу затяжку.

— Врубель, звичайно, цікавий, але про це на Заході знаю я та ще кілька спеціалістів. З якого погляду він цікавий? По-перше, те, що його зараз шанують у Росії, вельми симптоматично, — раніше замовчували. Він же церкви розписував; на певному етапі режим цього аж ніяк не підтримував. Тепер вони порозумнішали й навчилися відділяти злаки від плевел, містику від мистецтва, а можливо, навіть синтезувати ці два поняття. По-друге, Врубель ще й досі є зброєю в боротьбі традиціоналістів і новаторів. Як ви зауважили, обидві ці позиції носять політичний відтінок. Адже вас цікавить саме такий аспект проблеми?

— Та ні, — сказав Фол, відразу збагнувши, що співрозмовник уловив фальш у його відповіді; безглуздо; з ним треба в лоб, усе відчуває, мов жінка, нічого не приховаєш. — Мене цікавлять усі позиції, пов’язані з цим художником.

— Тоді, мабуть, нашу бесіду треба вести так: ви запитуйте, а я відповідатиму. Згодні?

— Коли б я знав, що запитувати, — зітхнув Фол. — Друзі, зайняті проблемами математики, пояснили мені суть революції, що відбулася в їхній науці; коли раніше вищим досягненням було дістати однозначну відповідь, то тепер смисл математики полягає в тому, щоб розчленити відповідь на тисячу запитань, потім засадити їх у комп’ютери й обчислити оптимальні ймовірності… Проблема вибору, дуже актуально…

— Врубель зараз популярний у Росії, на Заході про нього майже нічого не знають, — кивнув, провадячи далі, Двінн. — Взагалі ми тепер переживаємо певний спад цін на ринку живопису: абстракціоністи, по суті, скінчились, їх беруть лише для дизайну в тих віллах, які будують на березі океану, з широкими вікнами без рам; хтось, звичайно, готує нових геніїв, але на це піде років три-чотири, треба зрозуміти тенденції серед тих, хто згоден платити гроші… Точніше, треба спочатку сформулювати й донести ці тенденції до них; процес, звісна річ, непростий, дорого коштує… Далі й Пікассо, вважайте, вмерли; епроба поставити на російських вигнанців не виправдала себе; Відродження розійшлося повністю, в продажу циркулює лише з десяток робіт Тінторетто, Ботічеллі й Мурільйо…

— «Відродження розійшлося повністю…» — повторив Фол. — Трагічна фраза… Який час ви берете за точку відліку? Яке століття?

— Століття нинішнє, точка відліку — кінець сорокових років, коли на аукціони почали вивалювати скарби Відродження та російського іконопису; циркуляція трофеїв, хаос у світі, відсутність точного обліку викраденого нацистами в колекціях Парижа, Польщі, Чехословаччини, Росії. Власті придержащі думали тоді про те, як нагодувати людей, підняти Європу з руїн, план Маршалла і таке інше… А коли вже напилися й наїлися, знову стали мріяти про мистецтво; буття визначає свідомість, мій однокровник сформулював, розумний…

— Скажіть, а активність росіян на аукціонах ви коли-небудь спостерігали?

— Їх цікавлять листи Маркса й Леніна. Але, напевно, вони мають обмежені кошти, часто програвали торги…

— А хто перекупив листи Маркса й Леніна?

— Ми.

— Хто саме?

— Стенфордський центр війни і революції, їх дуже підтримують…

— Хто їх підтримує? — спитав Фол і миттю збагнув, що зробив помилку, бо Двінн усміхнувся, похитав головою і почав запалювати другу сигарету.

Він відповів після довгої паузи, уважно оглянувши руки Фола, особливо його нігті; підстрижені надто коротко, хоча, зразу видно, в салоні косметики й гігієни, в дорогому салоні, форму витримано абсолютно.