Вольфганг Шрайєр - П'ять життів доктора Гундлаха

У романі відображено й зубожіння широких народних верств, і їхній відчай, і гнів, що виливається у багатотисячні мітинги й демонстрації, а зрештою, і в збройну боротьбу проти військової хунти. А водночас і жорстокий терор, з допомогою якого правлячі кола намагаються відновити «порядок», убивства мирних людей. І масова втеча селян, які шукають порятунку, в сусідні країни. Відзначена прогресивна роль місцевої католицької церкви, яка захищає бідних і знедолених. У творі виразно показано, як спецслужби США своїми щупальцями обплутують Сальвадор. Янкі почуваються тут повновладними господарями. Промовистою є згадка про те, що полковник Махано утвердився при владі лише тому, що одержав підтримку американського посольства і держдепартаменту США. А західнонімецький дипломат не наважується зробити жодного кроку, не проконсультувавшися попередньо з другорядним чиновником американського посольства.

Письменник не переобтяжує твір «фактажем», всіляко обмежує авторські описи, уникає розлогих коментарів. Усе подається крізь призму сприйняття героя, наводиться лише та інформація, яка йому доступна. Шрайєр не претендує на всебічний, детальний аналіз суспільно-політичних явищ і процесів, економічної і воєнної обстановки в Сальвадорі на певному етапі його історії. Своє завдання він вбачає в тому, щоб виявити характерні особливості й головні тенденції розвитку, сутність конфліктів. І це повною мірою вдалося митцеві у творі, в. якому переплелися елементи політичного і пригодницького роману, а також детективу.

Географічний діапазон роману «П'ять життів доктора Гундлаха» не обмежується лише однією країною. Зображені події письменник прагне передати у широкому міжнародному контексті. Посилаючи свого героя в небезпечну мандрівку, автор здобуває можливість відтворити вибухонебезпечну атмосферу в масштабах всієї Центральної Америки, яка, за висловом одного з персонажів, «стоїть на порозі революції». У романі відчувається, якою притягальною силою для гноблених є соціалістична Куба, — вона втілює в собі те світле майбутнє, заради якого самовіддано борються патріоти інших країн. Показано перші кроки по новому шляху народу Нікарагуа, що тільки-но позбувся панування диктатора і ката Сомоси. Письменник оцінює і той ентузіазм, з яким вирішуються складні проблеми, що дісталися в спадок від недавнього минулого, і ту обачність, гнучкість у політиці, яку виявляють керівники молодої республіки, щоб не дати жодного приводу для провокацій і воєнної агресії проти своєї країни. А переносячи дію до Західної Європи, Шрайєр переконує, що справедлива боротьба сальвадорського народу проти кривавої хунти і її покровителів набуває широкого розголосу, користується рішучою моральною підтримкою світової прогресивної громадськості.

З неабиякою вигадливістю письменник розставляє перед своїм героєм численні перешкоди, влаштовує для нього нові й нові випробування, які потребують граничного напруження фізичних і душевних сил. І хоча Гундлах розкривається передовсім у вчинках, а не в рефлексіях, у романі досить повно відтворюється і його внутрішній світ. Безпосередня дія ущільнена до кількох місяців, однак перед читачем проходять по суті всі головні етапи життя героя.

У студентські роки Гундлах був учасником заворушень, які, зародившись в університетських аудиторіях, вихлюпнулись на вулиці західноєвропейських міст, брав участь у сутичках з поліцією. Тоді він «посилався на Маркса», підтримував лівих. Та потім Гундлах зовсім перемінився — відмовився від бунтарських поривань молодості, дозволив буржуазному суспільству приручити себе, механічно «робив кар'єру», вдовольнився становищем середньої руки службовця і прагнув до спокійного, ситого життя з доступними для його гаманця розвагами й насолодами. Тільки десь на самому дні його душі ще жевріла нерозтрачена «жадоба діяльності». І вона пробуджується в героєві у нових для нього обставинах. Зіткнувшися з дійсністю Сальвадору, Гундлах немовби руйнує ту оболонку, яка надійно «відгороджувала його від навколишнього світу».

Безперечно, дається взнаки і Гундлахове обурення «нечесною грою» американців у справі Дорпмюллера, і його співчуття до простих сальвадорців. Та головним каталізатором, що зумовлює повий спалах політичної активності героя, стає молода сальвадорська патріотка Гладіс Ортега. Розумна, освічена, вродлива, вона випромінює революційну пристрасть, ідейну переконаність, готовність на самопожертву заради високої мети, якій присвятила своє життя. Навіть смерть чоловіка — партизана, який загинув у сутичці з солдатами, не змусила Гладіс замкнутись у власному горі, — здолавши біль особистої втрати, вона продовжує боротьбу. Сам шеф хунти з повагою відгукується про неї, називаючи її «незвичайною жінкою».