Тетяна Брукс - Ожеледиця

Здесь есть возможность читать онлайн «Тетяна Брукс - Ожеледиця» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2017, Издательство: Мультимедійне видавництво Стрельбицького, Жанр: Полицейский детектив, Политический детектив, Триллер, Детектив, Остросюжетные любовные романы, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Ожеледиця: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Ожеледиця»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Час міняє наше життя. Політичні морози, вітри й завірюхи, гарячі й холодні війни не тільки змінюють устрій і систему державного управління в країнах, вони заморожують долю кожної людини. Те, що раніше здавалося правильним, тепер викликає роздратування, навіть злість. Спонукає до вчинків. Зерно ненависті, яке за багато років дрімало у душі і, здавалося, геть засохло, раптом проросло, полите кривавими подіями.
Убита дочка депутата міської ради Бориса Мойсейовича Шмідта. Головний підозрюваний — її наречений. Але не все просто і в самій сім’ї чиновника. Кожен із членів родини під підозрою слідчого Олександра Івановича Борейко. Все це, а також персональні драми Лавра Ботана і його сусідки Анжеліки змушує перевертати сторінку за сторінкою.
Ми ковзаємо по цій жахливій ожеледі зовнішніх і внутрішніх відносин, замість того, щоб розтопити цей штучно створений лід, твердо стати на ноги і сміливо рухатися до свого щастя.

Ожеледиця — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Ожеледиця», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Вона до сестри приходила. Там її сестра працює. Вона мені й писала… Тобто татуювання робила.

— А що у вас написано? Показати можете?

Лавр здивовано подивився на сусідку, смішно витріщивши очі:

— Ти обіцяла не заважати, — обурився, і повернувшись до друга, наказав: — Давай, розповідай, що сталося вчора!

— Гаразд… — Антон потер великими долонями обличчя. — Я вчора цілий день був зайнятий на роботі — треба було закінчити писати програму. Знаєш, у айтішників, як і у професорів, бувають ненормовані робочі дні. Засидівся до ночі. Збирався навіть залишитися на роботі на ніч, щоб усе закінчити, але десь о пів на одинадцяту подзвонила Аліна. Вона була чимось дуже засмучена і запитала, чи не може переїхати до мене до весілля. А ми ж домовлялися, що вона переїде до мене тільки як дружина.

— Так-так, тепер це важливо — після того, як вона завагітніла. На якому вона місяці була?

— Анжеліка! — підвищив голос Лавр.

Антон здивовано глянув на дівчину, котра опустила очі, і продовжив:

— Чотири вже було… Так, по-дурному це все, я розумію, але так Аліна хотіла, — він з надією на розуміння подивився на Ліку.

— Знаєш, Лавр, жінки не завжди лягають у ліжко з чоловіком на першому побаченні і вішаються чоловікові на шию, як тільки завагітніють!

Ботан прискіпливо дивився на дівчину, але вона раптом з цікавістю почала розглядати стелю.

— Кхе-кхе! — Лавр спробував відволікти увагу Ліки від стелі, та мабуть, там було щось дуже цікаве, тож вона розглядала його з ще більшою увагою. — Продовжуй, — кинув він, повертаючись до Антона.

— Я посміявся і запитав, чи може це почекати до ранку, але вона почала плакати. Ти ж знаєш, Лавре, я не можу, коли Алінка плаче, тож сказав, що зараз приїду і заберу її.

— Ну, і ти поїхав…

— Поїхав, — зітхнув Антон.

— На метро?

— Так. Я… випив…

— Далі що було?

— Я увійшов… Ні, вбіг, влетів у будинок, а вона у холі… Лежить на підлозі… в крові…

— Ти казав, що тебе хтось бачив? — знову не витримала Ліка і тут-таки знітилася від погляду, яким нагородив її сусід.

— Так. Алла Володимирівна, її мати.

— Дивно… І ти нічого не чув, коли входив, нікого не бачив? — термосив Лавр друга, бачачи, що той знесилено опустив руки і зігнувся, наче на нього поклали камінь вагою з тонну.

— Я взагалі нічого вже не розумів. Вона ж плакала, розумієш, плакала!

— Та розумію я, розумію! Не тупий. Професор усе-таки.

Ліка піднялася з крісла і, пересівши на диван до Антона, стала гладити його по плечу.

— А може, хтось виходив з дому в той момент? Ви ні з ким не зіткнулися?

Антон закотив очі, пригадуючи.

— Ні, не зіткнувся. Хоча…

— Що? — Лавр і Ліка з надією витріщилися на нього.

— Ну, не знаю… Машина наче якась від’їхала.

— Та-а-ак, — протягнув ботанік. — Ні номера, ні марки ти, звичайно, не помітив.

— Яка Марка, Лавре? — закричав. — Який, до біса, номер? Я ж не знав! Та й темно ж було! — Антон знітився, здувся, як проколота велика повітряна куля. — А потім я побачив кров… на руці, — закінчив зовсім тихо.

— А звідки взялася кров на руці? — пожвавішав Лавр.

— Так кут столу був у крові. Я на нього сперся, коли тіло… Алінку побачив — голова закрутилася.

— Та-а-ак, — знову мовив Лавр зосереджено. — Треба йти в міліцію і все їм розповісти.

— Ти що!? — злякався Антон. — Вони ж відразу мене посадять!

— Не посадять. Ти ж не вбивав? Розберуться і відпустять.

Ліка, подивилася на сусіда зі співчуттям.

— Ти чого на мене дивишся, ніби я душевно хворий? — розлютився ботанік. — Поліції треба все розповісти, адже невідомо, що там наговорять її родичі! А що, як це хтось із них? Вони ж нараз Антоху в убивці запишуть!

— Саме так, — Анжеліка стала збирати порожні кавові чашки. — Ти ось навіть нашу міліцію поліцією обізвав. Лавре, це тобі не Америка!

— І що ти пропонуєш?

— Пропоную Антона поки що сховати, а самим знайти вбивцю.

— Знайти вбивцю? — Лавра аж підкинуло від обурення. — Ти що, знаєш, як шукати вбивць? У тебе є хоч якісь навички слідчого? Ти хоч маєш уявлення, як ведеться розслідування, скільки всього треба знати і вміти?

— Я не знаю. А ось ти, схоже, знаєш. Або можеш дізнатися — ти ж професор!

— Я — професор біології, Анжеліка. Я ботанік.

— Ботаніки теж розумні бувають. І не називай мене Анжелікою! — раптом розлютилася дівчина і зникла в кухні.

Антон з подивом подивився на друга.

— Не звертай уваги, — відповів Лавр на його німе запитання. — Так, зараз тобі треба поспати. Поживеш поки що у мене. Якщо поліція, тьху, міліція більше до мене не прийде, залишишся, поки ми щось не з’ясуємо. Все одно більше тобі йти нікуди… Я тимчасом подумаю, що можна зробити і до кого звернутися. Якщо полі… міліція прийде, опір не чини, щоб не зробити гірше. Я впевнений, що правда рано чи пізно відкриється.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Ожеледиця»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Ожеледиця» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Тетяна Пишнюк - Гра в королеву
Тетяна Пишнюк
Хелен Брукс Хелен Брукс - Настоящая леди
Хелен Брукс Хелен Брукс
Карен Брукс Карен Брукс - Вне времени
Карен Брукс Карен Брукс
Тетяна Пахомова - Карпатське танго
Тетяна Пахомова
Тетяна Пахомова - Схизматик. Діти Каїна
Тетяна Пахомова
Тетяна Таїрова-Яковлєва - Іван Мазепа
Тетяна Таїрова-Яковлєва
Тетяна Бережна - Любов іншого виміру
Тетяна Бережна
Отзывы о книге «Ожеледиця»

Обсуждение, отзывы о книге «Ожеледиця» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x