Томас Харрис - Мовчання ягнят

Сюжет завершили незначущою реплікою від психолога, який мав оглядати Кетрін Мартін згодом, протягом дня, щоб оцінити психологічну травму.

Кроуфорд вимкнув телевізор.

– Які в тебе враження, Старлінг?

– Якось нічого не сприймається… а вам?

Кроуфорд кивнув і швидко перейшов до іншої теми:

– Сьогодні вночі телефонувала сенаторка Мартін. Вона хоче приїхати, щоб з тобою побачитись. І Кетрін також, щойно зможе подорожувати.

– Я завжди вдома.

– І Крендлер теж, він хоче сюди приїхати. Відкликав свою догану.

– Якщо добре подумати, то я не завжди вдома.

– Ось тобі дружня порада. Скористайся сенаторкою Мартін. Нехай розповість, як вона тобі вдячна, нехай нагородить тебе всіма відзнаками. Не барися з цим. У вдячності короткий період піврозпаду. Вона тобі ще знадобиться, якщо зважати на твій характер.

– Арделія так само сказала.

– Твоя сусідка, Мепп? Куратор повідомив мені, що Мепп призначили намуштрувати тебе до іспиту в понеділок. Вона щойно випередила на півтора бала свого головного суперника, Стрінгфеллоу, він сам мені сказав.

– Мітить на найкращого випускника?

– Він впертий, дуже впертий, цей Стрінгфеллоу, каже, що вона його не зупинить.

– Нехай готує почесні штанці.

Поміж мотлоху на столі Кроуфорда було курча орігамі, яке зробив доктор Лектер. Кроуфорд смикнув його за хвіст. Курча дзьобнуло.

– Лектер уже на вагу золота – очолює всі пошукові списки, – сказав він. – І все ж таки він іще довго може затриматися на волі. Навіть поза роботою ти мусиш виробити певні звички.

Вона кивнула.

– Наразі він зайнятий, – продовжував Кроуфорд, – але коли він не зайнятий, то любить забавлятися. Ти маєш дещо розуміти: він вчинить із тобою так само, як і з усіма іншими.

– Не думаю, що Лектер улаштує мені засідку, – це нечемно, тим паче що в такий спосіб він не встигне поставити мені жодних запитань. Але саме так він і зробить, щойно я йому набридну.

– Я просто кажу, щоб ти дотримувалась певних звичок. Коли йтимеш із роботи, розігруй трюк на три карти [221] Подібний до гри в наперстки, тільки з картами. – жодних телефонних запитів щодо твого перебування, поки абонента не буде перевірено. Я хочу встановити на твій телефон чип для стеження, якщо ти не проти. Усі розмови залишаться приватними, доки ти не натиснеш кнопку.

– Я не очікую, що він по мене прийде, містере Кроуфорд.

– Але ж ти почула, що я сказав.

– Так. Почула.

– Візьми оці свідчення та переглянь. Додай що-небудь, якщо схочеш. Ми засвідчимо твій підпис, коли закінчиш. Старлінг, я тобою пишаюсь. І Бріґем також, і директор.

Фраза прозвучала офіційно, зовсім не так, як йому хотілося.

Він підійшов до дверей. Вона йшла він нього геть порожнім коридором. Він зумів привітати її з вершини крижаної гори свого горя:

– Старлінг, твій батько тебе бачить.

Новини про Джейма Ґамба гриміли ще кілька тижнів після того, як він опустився у свою останню яму.

Репортери зліпили докупи його історію, почавши з архівів округу Сакраменто.

Мати вже місяць як носила його під серцем, коли не пройшла відбір до конкурсу Міс Сакраменто 1948 року. Очевидно, що ім’я «Джейм» у свідоцтві про народження було канцелярською помилкою, яку ніхто не завдав собі клопоту виправити.

Коли акторська кар’єра не здійснилася, його мати пустилася в алкоголічну деградацію. Ґамбу було два роки, коли округ Лос-Анджелеса розподілив його до сирітського притулку.

Принаймні два наукові видання пояснили, що нещасливе дитинство стало причиною, з якої він убивав у своєму підвалі жінок та оббіловував. У жодній статті не знайшлося слів «божевільний» чи «лихий».

Відео з конкурсу краси, яке Джейм Ґамб переглядав у дорослому віці, виявилося справжнім відеозаписом із його матір’ю, але жінка в ролику з басейном нею не була, як показали результати порівняльного аналізу.

Бабуся й дідусь Ґамба забрали його з убогого сирітського притулку, коли йому було десять, і за два роки він їх убив.

Завдяки виправному закладу Туларе Ґамб навчився швацької справи, коли відбував останні роки в психіатричній лікарні. Він виказував неабиякі здібності до цього ремесла.

Досвід роботи в Ґамба був нерівномірний та неповний. Репортери відшукали принаймні два ресторани, де Джейм працював неофіційно, а також він час від часу підробляв шиттям одягу. Не знайдено жодних доказів того, що протягом цього періоду він уже убивав, але Бенджамін Распейл стверджував, що так воно й було.