Валерій Лапікура - Поїзд, що зник

Було в цій історії кілька моментів, які я не заніс до протоколів. Коли я запитав жінку, чи не варто було просто розвестися після перших же експериментів прапорщика, вона мало не обурилась:

- Та ви що, а де жити? Квартира відомча, міняти складно, потім - однокімнатна - які варіанти? В комуналку на п’ятнадцять-двадцять років, бо виходить, я зумисне погіршила собі житлові умови? Або в гуртожиток на койку? Моя подруга досі з двокімнатним кооперативом мучиться. Колишній чоловік уже всіх київських повій перетягав, а вона все ще не знайде нормального варіанту розміну - щоб дві ізольовані.

Як там в «Майстрі і Маргариті»: квартирне питання людей зіпсувало? Це вже точно! Звичайно ж, я запитав і про таке - чому вона не пішла зі скаргою до командира роти? Він би тому задрипанцю такий курс лікування прописав, що прапорщик кожного ранку каву їй в постіль подавав, а щовечора її капці в зубах приносив. Так жінка аж жахнулася:

- Розповідати мужчині про таке? Краще самій вдавитись! Це ж сором який…

Кажуть, у тій же НДР, куди медсестра так рвалася, у школах з першого класу сексуальне виховання викладають. А у нас і досі дітей в капусті знаходять. Колгоспній…

Прокуратура не забарилася передати справу до суду. Щоправда, адвокат ще до слухання зажадав психічної експертизи обвинуваченої. І вона була проведена. Більше того, суддя офіційно вказав прокуратурі на цю недоробку. Бо Брандмайор, виявляється, порушила якусь там постанову своєї ж Генеральної прокуратури СРСР про обов’язковість психекспертизи в аналогічних випадках ще до суду. Однак обвинуваченій це не допомогло, бо лікарі визнали, що вона тої ночі усвідомлювала всі свої вчинки.

Це вже пізніше, коли я набрався досвіду, то зрозумів, якими дурнями були усі ми, включно із суддею та експертами. Всіх цікавило одне питання: ЯК? І ніхто не замислився - ЧОМУ? Наприклад, не дослідили зв’язок садистських звичок вбитого із його травмою. Можливо, саме страх під час інтимного акту в традиційний спосіб знову пошкодити спину розбудив у ньому звироднілі інстинкти. А можливо, і самій жінці спочатку подобались оригінальні еротичні експерименти, аж доки все це не перетворилося на ординарні тортури? Запитання без відповідей.

Через кілька років, вишукуючи ще одного сексуального маніяка, котрий вбивав маленьких дівчаток, я вирішив підкуватися теоретично. У нашій службовій бібліотеці під рубрикою «Сексуальні злочини» віднайшлася одна-єдина брошурка - чиясь дисертація про ординарні зґвалтування. Тоді ж мені розповіли, що розпорядженням самого В.В. у Києві було закрито чи не єдину в Україні сексологічну консультацію. Сексологію ліквідували, як науку, оскільки вона була заснована на фрейдизмі. А для нас головне що? Правильно, чистота класового вчення! Сексологію ліквідували, сексопатологію загнали на самі задвірки психіатрії. Але коли людина стає пацієнтом сексопатолога, то вилікувати її вже неможливо. Можна лише точно сформулювати діагноз. Інша справа, якби пацієнт вчасно звернувся за допомогою до сексолога. Кажуть, в Америці для таких справ є величезна армія психоаналітиків. Вони взагалі працюють на упередження, але знову ж таки - заборонений Фрейд!

Я зараз думаю, що в принципі отого прапорщика можна було вилікувати, якби взятися до нього вчасно. Але для нього і для таких, як він, бідолах, у нашій країні поняття «вчасно» не існувало. Тільки «запізно»…

Від автора: нашестя СНІДу на територію СРСР, виявляється, можна було зупинити. Інформація про смертельну небезпеку цієї хвороби до вищого радянського керівництва дійшла вчасно. Однак тодішній вождь медицини академік Блохін зневажливо пирхнув: «Чому у нас повинна боліти голова від того, що у їхній розтлінній Америці невідомо чому здохло кілька педерастів?»

Олекса Сирота:

Вирок суду приголомшив і мене, і Старого. Ніхто не взяв до уваги головної пом’якшуючої обставини - садизму вбитого. Прокурорша, від якої якраз втік черговий чоловік до молоденької студентки-практикантки, звела все до анекдоту:

- Шановний суд навіть не уявляє, чого тільки не вигадують звинувачені на своє виправдання. Мені у своїй багаторічній роботі на посту державного обвинувачувача довелося чути і не такі нісенітниці. Пам’ятаю, одна розтратниця пояснювала, що брати державні гроші їй наказував диктор Левітан, який для цього виходив з радіоточки.

Після такої нищівної передмови рогата Брандмайорша описала в усіх подробицях процес ліквідації трупу як доказ повної деградації обвинуваченої і зажадала вищої міри покарання, оскільки «не існує реальних строків соціальної реабілітації особистості вбивці». Цей термін - соціальна реабілітація особистості - вперше вжив на всесоюзній нараді Генеральний прокурор і відтоді його підлеглі почали носитися з ним, як дурень з писаною торбою.