Стіґ Ларссон - Чоловіки, що ненавидять жінок

— А як ти її прив’язуєш до списку Харієт?

— Вона була зв’язана і страшно побита, але причина смерті — задушення. Убивця засунув їй у горлянку жіночу гігієнічну прокладку.

Трохи помовчавши, Мікаель розгорнув указану під шифром сторінку Біблії — 20-й розділ, 18-й вірш Третьої книги Мойсеєвої:

— «А хто буде лежати із жінкою, часу хвороби місячним , і відкриє її наготу, — він джерел своєї обнажив, а вона відкрила джерело своєї крови, — то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого!»

Лісбет кивнула.

— Харієт Ванґер міркувала так само, — сказав Мікаель. — Добре. Наступна.

— Травень п’ятдесят сьомого року, Ракель Лунде, сорок п’ять років. Ця жінка працювала прибиральницею і була відома різними дивацтвами. Вона була ворожкою і захоплювалась ворожінням на картах, по руці і так далі. Ракель жила під Ландскруною, в будинку на відшибі, де її одного разу рано-вранці і вбили. Її знайшли голою, прив’язаною до сушарки на задньому дворі, із заклеєним скотчем ротом. Смерть настала в результаті того, що її закидали важким камінням. У неї було безліч саден і переломів.

— Хай йому чорт! Лісбет, яка мерзота.

— Далі буде гірше. Ініціали «РЛ» відповідають — бачиш цитату?

— Більш ніж виразно. «А чоловік або жінка, коли будуть вони викликати духа мерців або ворожити, — будуть конче забиті, камінням закидають їх, кров їхня на них».

— Далі йде Лувіса Шьоберґ із Ранма, під Карлстадом. Її Харієт записала Магдою. Її повне ім’я Магда Лувіса, але звали її просто Лувісою.

Мікаель уважно слухав, поки Лісбет переказувала дивні деталі вбивства в Карлстаді. Коли вона закурила, він запитливо показав на пачку. Лісбет підштовхнула пачку до нього.

— Значить, убивця напав і на тварину?

— У біблійній цитаті говориться, що коли жінка займається сексом з твариною, то вбити слід обох.

— Те, що ця жінка займалася сексом з коровою, звучить украй малоправдоподібно.

— Цитату можна тлумачити і не буквально. Досить, аби вона близько спілкувалася з твариною, а це будь-яка фермерша, безумовно, робить щодня.

— Гаразд. Далі.

— Наступним у списку Харієт йде ім’я Сара. Я вияснила, що мається на увазі Сара Вітт, тридцяти семи років, яка проживала в Роннебю. Її вбили в січні шістдесят четвертого року. Її було знайдено зв’язаною у власному ліжку. Вона зазнала грубого сексуального насильства, але причина смерті — задушення. Її задушили. Вбивця також вчинив підпал. Він, мабуть, хотів спалити весь будинок дотла, але вогонь частково потух сам, та й пожежники приїхали дуже швидко.

— А зв’язок?

— А ось послухай. Сара Вітт була дочкою пастора і дружиною пастора. У ті вихідні її чоловік кудись поїхав.

— «А священикова дочка, коли зачне робити блуд, вона безчестить батька свого, — ув огні буде спалена». Добре. Це відповідає нашому списку. Ти сказала, що знайшла ще випадки.

— Я знайшла ще трьох жінок, убитих за таких дивних обставин, що вони б мали бути в списку Харієт. Перший випадок — це жінка на ім’я Лів Ґуставссон. Їй було тридцять два, і вона жила в стокгольмському районі Фарста. Вона захоплювалася кіньми — брала участь у змаганнях і мала досить гарні перспективи. Вони з сестрою тримали також невеликий зоомагазин.

— Ясно.

— У магазині її і знайшли. Вона затрималася там після роботи з бухгалтерськими книгами і була сама. Вбивцю вона, мабуть, впустила доброхіть. Її зґвалтували і задушили.

— Звучить не зовсім підходяще для списку Харієт?

— Не зовсім, коли б не одна деталь. Убивця під кінець засунув їй у піхву папужку і випустив усіх тварин, що були в магазині. Котів, черепах, білих мишей, кроликів і птахів. Навіть рибок з акваріума викинув. Отож її сестра вранці побачила досить непривабливу картину.

Мікаель хитнув головою.

— Її вбили в серпні шістдесятого року, через чотири місяці після вбивства фермерші Магди Лувіси з Карлстада. В обох випадках ми маємо справу з жінками, що працювали з тваринами, і в обох випадках жертвами також стали тварини. Щоправда, корова з Карлстада вижила, але мені думається, що корову досить важко вбити колючою зброєю. З папужкою буде простіше. Крім того, в ролі жертви виникає ще одна тварина.

— Яка?

Лісбет розповіла про дивне «Вбивство голубки» — про справу Леа Персон з Уддевалли. Мікаель так надовго поринув у думки, що навіть Лісбет почала втрачати терпець.

— Гаразд, — сказав він нарешті. — Я згоден з твоєю теорією. Залишається один випадок.