Томас Гарріс - Сходження Ганнібала

Кендо — відоме з X ст. мистецтво фехтування мечами. До обладунку кендо належить маска «мен» — сталева личина, вшита у матерчатий шолом.

Руб Голдберг (1883–1970) — знаний карикатурист і конструктор-гуморист, автор численних машин, головною ідеєю яких є досягнення простих результатів карколомними методами. У США щороку відбувається Національний конкурс абсурдних винаходів імені Руба Голдберга в університеті Пердью в штаті Індіана.

Кото — метрової довжини семиструнна цитра, завезена в Японію з Китаю в період Нара (710–793 pp.), на якій грають залізними наперстками; один із найпопулярніших у Японії традиційних інструментів.

Оно но Комачі — знаменита куртизанка й поетеса IX ст., засновниця класичної традиції п’ятивірша танка.

Шеба — власне ім’я цариці Савської, еталону жіночої краси і розуму в Біблії та інших стародавніх текстах.

Kieuseru — у японському сленгу, який тепер використовують також американці, дорівнює нашому «йди під три чорти».

Традиційні види сценічного мистецтва Японії. Театр масок Но (ногаку) — найстаріша форма, що існує з VIII ст. У Кабукі (існує з XVI ст.) домінує фантастичний грим. У виставах обох театрів багато музики, всі ролі грають тільки актори-чоловіки.

Короткий меч танто (катана) з гранованим вістрям був обов’язковим елементом самурайського озброєння до середини XIV ст., коли його витіснив широкий товстий меч о-дариба. Відтоді танто стали називатися будь-які бойові ножі, дозволені також нижчим класам.

Джозеф Кніб (1640–1711) — англійський майстер-годинникар, винахідник якоря (пружинного маятника) і економної системи бою, основаної на трьох основних цифрах римського календаря. У його годинниках І відбивалася високим тоном, V — низьким, а X — двома низькими.

Есон — річка, що тече через однойменний департамент, який тепер адміністративно входить до складу Великого Парижа, але у своїй південній частині залишається патріархально-сільським.

У Токіо є декілька музеїв і галерей, у назві яких є слово «Метрополітан». Напевне, автор має на увазі заснований у 1926 році Tokyo Metropolitan Teien Art Museum, який із 1983 року міститься у колишній резиденції принца Асака, побудованій у стилі ар-деісо У 1933 році французьким архітектором Анрі Рапеном.

Сінто («шлях богів») — традиційна релігія Японії.

Судзумуші («судзу» — дзвіночок, «муші» — комаха) — цвіркун завдовжки см, що водиться на заході Японії. Самці двиготять широкими крильцями і так «співають» високим голосом, схожим на віддалений звук металевих дзвіночків. Про естетичну насолоду від їх співу згадується в класичній японській літературі, дехто і тепер тримає цих цвіркунів удома.

Оригамі — буквально «складений папір», стародавнє мистецтво складання фігурок із паперу, яким колись захоплювалися тільки вищі класи, а тепер багато людей в усьому світі.

Фердинанд Фош (1851–1929) — у Першу світову війну начальник французького Генштабу і верховний головнокомандувач збройних сил Антанти.

«Мостами Парижа» — пісня, написана 1914 року композитором Вінцентом Ското на слова Жана Родора, популяризована Морісом Шевальє, входила до репертуару багатьох шансоньє.

«Зелень Бульо» (фр.).

«Ось моє, а де ж твоє?» (фр.)

Режим Віші — маріонетковий французький уряд (червень 1940 — серпень 1944) маршала Філіпа Петена в неокупованій частині Франції; вішіст — той, хто співпрацював із німцями, колаборант.

У повоєнній Франції дівчатам, котрі під час окупації мали близькі контакти з німцями, часто насильно голили голови, тому француженки воліли ходити простоволосими, демонструючи, що вони не лисі.

Флік — зневажливе прізвисько поліцейського у Франції.

Перший передньоприводний автомобіль фірми «Сітроен», що випускався у 1934—1957рр. Особливість машини підкреслена назвою: «Traction Avan» — «передня тяга». За швидкість і слухняність до керма ця машина була улюбленою у поліційних служб. У західних фільмах на такій часто їздять гестапівці.

Де Рец — узагальнене прізвисько для жорстокого вбивці у Франції, походить від імені Жиля де Реца, багатого аристократа XV ст., котрий спершу уславився як бойовий соратник Жанни д’Арк, «творець королів», а по війні проявив себе як садист, що закатував на смерть безліч людей, здебільшого хлопчиків, заради сексуальної втіхи.