Йорн Хорст - Одержимий злом

— Їх вирахували? — запитав Вістінґ.

— Так, але не конфіскували.

У справах, пов’язаних із сексуальними злочинами, телефони завжди досліджували з метою виявлення контактів зловмисників. Те, що їх не конфіскували, означає лише одне: ніхто з підсудних не зберігав у пам’яті телефону порнографічних фотографій чи відео.

— У справі зазначено, що вони повернені власникові, — повідомив Стіллер.

Вістінґ похитав головою. Щось тут було не те.

— Могли вийняти sim-картки й поставити на новий мобільний, — припустив Гаммер.

Стіллер іще не закінчив свого звіту.

— Ні Шєберґ, ні Ярен цього не підтвердили.

Тут не було нічого дивного. Коли вирок вступав у силу, всі вилучені матеріали сортували, перш ніж відправити їх в архів. Особисті речі розкладали в конверти. Дрібниці, як от готівкові гроші, прикраси чи інші цінності, відсилали поштою. Лише слідчий, відповідальний за вилучення, підписував і надсилав конверти.

— Хто вилучав їхні речі? — запитав Вістінґ.

— Телефон Шєберґа надіслали в архів в одному конверті зі зв’язкою ключів, — відповів Стіллер. — Відповідальна Ліна Страйф, зараз — начальниця Відділу сексуальних злочинів, — Стіллер на мить замовк, а тоді повів далі. — Телефон Турмуда Ярена вилучив старший інспектор Ідар Семмельман. — За п’ять днів до того, як його знов активували.

У коридорах поліційної управи панувала тиша. Всіх слідчих у справі перевели до Осло. А у великому конференц-залі досі все нагадувало про розслідування втечі Тома Керра, навіть схема Семмельмана ще висілана стіні. На столі — теки з повідомленнями від випадкових свідків.

З Осло приїхав Стіллер. Гаммер замкнув за ним двері.

— Треба йти до поліцмейстера, — рішуче сказав Вістінґ.

Стіллер сів на чолі столу, вийняв ноутбук.

— Вас усунули, — нагадав він. — Я маю зустріч з Кііль о четвертій. Мусимо зібрати більше фактів, щоб викласти перед нею.

Вістінґ хотів запитати, що за зустріч, але промовчав.

— З чого починаємо? — запитав Гаммер.

— Треба знайти точки перетину, — відповів Стіллер. — Точку відліку. Тома Керра засуджували тричі, однак на початку 2000-х Клесові Танке вдалося домогтися його виправдання у справі про зґвалтування. То була процесуальна помилка через недбале поліційне розслідування.

На екрані з’явилися матеріали справи. Список пронумерованих документів, описи й імена слідчих під відповідними рапортами. Одне ім’я зринуло знову: Ідар Семмельман.

Гаммер схопив маркер з червоним ковпачком, що лежав на столі, підійшов до почепленої на стіні схеми контактів.

— Недосконала ця карта, — промовив він.

На схемі були позначені особи, які в той чи інший спосіб контактували з Томом Керром. Близькі й далекі зв’язки. Але жодного поліцейського серед них.

Зарипів стержень маркера. Вістінґ провів іще одне, внутрішнє, коло довкруг імені Тома Керра. Завагався, щó туди вписувати, і тим часом залишив ближню орбіту без записів. У всіх майнув здогад, що Іншим може виявитися один із них. Але ніхто не вимовив цього вголос.

— Гелене Нурюм має прихований телефонний номер, — сказав Вістінґ задля підтримки неозвученої теорії. — Сама повідомила про це на допиті. Хтось телефонував їй того вечора, коли загинув Кріс Пауст Бакке. Хтось, хто знав її таємний номер.

Мимоволі Вістінґові пригадалася інша деталь.

— Борідка, — промовив він. — Дзвоню Тімові Скаґе!

Не витрачаючи час на пояснення, набрав номер слідчого з округу Осло-Вест. Скаґе спершу трохи поскаржився на погану організацію слідчого процесу.

— Якесь чортзна-що, — обурювався він. — Та ще й поставили керувати отого Семмельмана!

— Ви арештували Таллака Ґляйха, — урвав його нарікання Вістінґ.

— Так! Я надіслав тобі посилання на відео його допиту й допиту Гелене Нурюм. Небагато з них витиснув, але маю підсвідоме відчуття, що Бакке вплутався в якусь загрозливу для себе історію.

— Я бачив відеозаписи, — відповів Вістінґ. — Ґляйх щось там каже про бороду. Кріс Пауст Бакке носив бороду?

— Зазвичай ні. І коли знайшли його мертвим, бороди теж не було, поголився напередодні. Але в нашому розпорядженні є кілька записів з камер відеоспостереження, де він з борідкою.

— Детальніше можна? — попросив Вістінґ.

— Ми відстежували його банківську картку, — пояснив Тім Скаґе. — Всі місця, де він нею користувався.

Вістінґ кивнув сам до себе. Звична річ у процесі розслідування.

— Крім того, взяли всі записи з наявних у таких місцях камер. Таж майже всюди встановлені камери.