Йорн Хорст - Одержимий злом

За годину їзди зателефонував Стіллер. Він влаштував так, що тепер вони могли водночас спілкуватися утрьох.

— Я з ним розмовляв. Він на роботі. Ми домовилися про зустріч, я маю до нього під’їхати. Каже, що виявив зв’язок між Крісом Паустом Бакке і Юганнесом Нурюмом. Обоє відбували покарання в окружній в’язниці Осло. Телефонний дзвінок до колишньої дружини Нурюма ввечері напередодні вбивства Бакке свідчить про його причетність до втечі Керра.

— Це — частина конструкції, — впевнено промовив Гаммер. — Розмова з Гелене Нурюм зумисне підлаштована, як обманний хід на випадок, якби почали копати в тому напрямку.

— Ми з ним домовилися обговорити факти, — сказав Стіллер. — Вони опрацьовують теорію помсти.

Вістінг завернув на бензозаправку.

— Це дасть нам трохи часу, — сказав він, а тоді звернувся до Гаммера. — Маєш адресу Турмуда Ярена? Треба розпитати його про вилучений телефон.

— Живе в Стовнері. Вишлю тобі адресу й новий номер телефону.

Вістінґ під’їхав під колонку. Дочекався закінчення розмови й вийшов з авта заправитися. Потім виїхав на кільце Рінґ 3 і рушив за вказівниками до кварталу багатоповерхівок, набудованих навколо центру Стовнера. Дощ тарабанив по даху. Він зупинився на великій автостоянці. З автомобіля не виходив, набрав надісланий Гаммером номер. Правду кажучи, не очікував відповіді, тому був неабияк здивований, коли Турмуд Ярен миттю підняв слухавку, відрекомендувавшись повним іменем.

Вістінґ назвався.

— Я веду розслідування у зв’язку з підозрою незаконного використання вилучених поліцією особистих речей, — пояснив він. — Хотів би з вами поговорити в одній справі.

— Яке ще розслідування? — буркнув Ярен. — Я вже дуже давно не мав справ з поліцією.

У голосі колишнього зловмисника виразно вчувався скепсис.

— Я зараз у Стовнері. Можемо зустрітися? — незворушно гнув своє Вістінґ.

— Я не вдома, — поспішно запевнив Ярен, надто поспішно.

Вістінґ обвів поглядом вікна будинків навколо. Він уявлення не мав, де і на якому поверсі мешкав Турмуд Ярен, але мав велику підозру, що той таки вдома.

— Конкретніше, є підозра, що один службовець поліції вкрав вилучені речі, — пустився на хитрість Вістінґ. — Виникла ситуація, яку треба перевірити. Я сподівався на вашу допомогу.

— А не можна по телефону?

За інших обставин Вістінґ наполіг би на своєму, але не тепер.

— Вас арештували шість з половиною років тому, — почав він. — Поліція вилучила комп’ютер і мобільний телефон.

Чоловік на іншому кінці вичікувально мовчав.

— Можете пригадати, який ви тоді мали мобільний?

— Sony Xperia . Я й зараз його маю. Лише новішу модель.

— Номер пригадуєте?

Турмуд Ярен завагався. Назвав перші цифри, але повністю так і не згадав.

— Що то був за абонемент?

— Картка на поповнення готівкою.

— Знаєте, де тепер той телефон?

— Уявлення не маю.

— Вам його повернули?

— Так, але я не знаю, куди він подівся. Доки сидів, він геть застарів. Мабуть, просто викинув і купив новий.

— Отже, ви отримали його назад?

— Коли мене випускали з в’язниці, віддали особисті речі разом з телефоном. Думаю, він весь час лежав на тюремному складі з іншими особистими дрібницями, яких ми не потребували або ж не мали права тримати в камері.

— Вам його повернули при звільненні? — знову перепитав Вістінґ.

— Так, телефон, гаманець і ключі, хоча на той момент я вже не мав своєї квартири. Там був ще всякий дріб’язок — флешки й CD-диски. Усе віддали. Нічим не можу допомогти.

Але Вістінґ іще не закінчив допиту.

— Тобто, доки ви сиділи, поліція передала ваші речі в тюрму?

— Ніби так. У кожному разі, повернули їх у тюрмі.

— Пам’ятаєте, коли саме це було?

— Зеленого поняття не маю.

Відповіді Турмуда Ярена виявилися не такими однозначними, як сподівався Вістінґ, однак викликали в голові певний резонанс.

— Ви сиділи в «Іла»?

— Спочатку — так. На останній рік мене перевели в «Берґ», у Вестфоллі. Це там повернули мої речі. Певно, передали їх під час переведення.

— Хто був вашим особистим наглядачем в «Іла»?

— Багато хто був. Деякі звільнялися, декого переводили до інших місць служби.

Він назвав кілька імен.

— Одного звали Муландер, — додав Ярен.

Вістінґ насупив брови. Перед очима постав огрядний служака в зім’ятій сорочці, який стояв у дверях, доки вони обшукували камеру Тома Керра.

— Фредрік Муландер? — уточнив Вістінг.

— Так… Але він подав прохання про переведення до слідчого ізолятора. Потім працював там.