Йорн Хорст - Одержимий злом

Вістінґ знову поставив запис на паузу. Щось у словах Таллака зачепило його краєм свідомості. Він відмотав запис назад.

« …У кожному разі, став інакшим. І справа не тільки в бороді …»

Фраза прозвучала так, ніби Бакке почепив накладну борідку, щоб змінити зовнішність. Цей факт нагадував інший випадок. Чоловік, який видавав себе за Тео Дермана, теж мав бороду. Клесові Танке здалося, що то був камуфляж. Начеб відвідувач запустив бороду напередодні візиту в адвокатську контору, коли шантажем змусив Танке передати листа в тюрму.

Вістінґ знову ввімкнув запис, сподіваючись, що Тім Скаґе теж відчує те саме, що й він, розпитає про борідку, але Скаґе не володів інформацією, тож не мав підстав ухопитися за цю деталь. Він просто продовжив допит.

— Коли це було? — запитав Скаґе.

— Кілька днів по тому Бакке передав мені гроші. Тоді я бачив його востаннє.

Тім Скаґе нахилився вперед.

— То ти ще раз з ним спілкувався? Уже після того, як передав гранату й пістолет?

— Так.

— Тобто за кілька днів до смерті?

Таллак Ґляйх кивнув.

— Тоді ти був певний, що зброю вже передали за призначенням?

— Так. Інакше не бачив би я своїх грошей.

Боковим зором Вістінґ помітив на вулиці світло фар. Витягнув шию і побачив авто, яке під’їхало під будинок Ліне. Була друга година ночі.

… Тім Скаґе й Таллак Ґляйх дійшли висновку, що гранату й пістолет передали приблизно за три дні до смерті Бакке.

Вістінґ розумів, чому Скаґе такою важливою видавалася дата передачі. Вона не збігалася в часі з дзвінком незнайомця до Гелене Нурюм. Вістінґ припускав, що, говорячи про «штучки», Кріс Пауст Бакке мав на увазі гранату й пістолет.

Вістінґ вихилив воду і сидів зі склянкою в руці, доки Скаґе назвав час закінчення допиту — 23.17. Його не покидало відчуття, що не все стикується. Інформація свіжа, кількагодинної давності. Вістінґ потребував трохи часу, щоб усе проаналізувати. Хоч тепер це не мало б його стосуватися, але він не міг інакше.

Він заснув на стільці і прокинувся від телефонного дзвінка. Годинник показував за чверть сьому ранку. Надворі вже розвиднювалося.

Дзвонив Гаммер.

— Маю дещо цікаве, — сказав він.

Вістінґ кахикнув, щоб продерти горло.

— Мені нині не спалося, то я просидів над документами всю ніч, — вів далі Гаммер.

— Хіба ти не відсторонений від роботи?

— Відсторонений, але ці матеріали є в базі даних Семмельмана. Ми й далі маємо до неї доступ.

— Схема контактів?

— Телефонна база, — пояснив Гаммер. — Ти вдома?

— Так.

— То я приїду й покажу.

Вістінґ пішов у душ і навіть встиг до приходу Гаммера заварити каву.

Вони сіли за кухонний стіл. Гаммер мав з собою свій ноут, де він відсортував і систематизував дані різних телефонних операторів. Усі мобільні дзвінки й смс-ки з території навколо хутора Тома Керра, зібрані до пожежі. Понад мільйон дзвінків за три місяці. Хутір стояв на відлюдді, однак у зоні, яка охоплювала шосе Е6 і східні квартали Осло.

— Мусив же Керр якось комунікувати з Іншим. Семмельман зі своєю командою перевірили всі телефонні контакти, але не знайшли нічого путнього.

Вістінґ мовчки кивнув.

— Це може лише означати, що Керр або й обидва користувалися мобільними, не зареєстрованими на себе.

— Голка в копиці сіна, — буркнув Вістінґ.

— Група Семмельмана також дослідила пересування Тома Керра ще до його арешту п’ять років тому. Навіть на які замовлення виїжджав. Не раз він по кілька днів працював поза Осло. Наприклад, два тижні на будівництві нового басейну в Мушьоені. Я виключив усі номери, активні у той період, коли ми точно знали, що його не було вдома, і видалив їх з бази.

— А до цього ніхто не додумався раніше?

Гаммер узяв горнятко й тримав у долонях, доки Вістінґ наливав каву.

— Принаймні не побачив таких спроб у базі даних Семмельмана, — він пригубив філіжанку, відпив ковток. — Після відсіювання залишилося ще дуже багато дзвінків та повідомлень, але я стер з бази інших мешканців мобільної зони. Тим, що залишилося, легше оперувати.

— І як успіхи? — запитав Вістінґ.

— Мені спало на думку, що Інший теж міг раніше бути засуджений. Я відсортував усіх абонентів, які мали судимість.

— Група Семмельмана теж звертала на це увагу, — ввернув Вістінґ.

— Так, але мені закортіло придивитися до них ближче. Такими незареєстрованими телефонами обмінюються переважно кримінальні елементи.

Вістінґ мовчки кивав, попиваючи каву.