Йорн Хорст - Одержимий злом

Жінка-полісмен помітила Ліне, звернула на неї увагу свого колеги, водночас міцніше стиснувши в руках автоматичну зброю на нагрудному паску. Ліне відклала камеру, під’їхала ближче. Зупинилася за помахом руки полісменки, опустила бокове віконце, показала водійське посвідчення.

— Ми шукаємо ось цього чоловіка, — сказала полісменка, показуючи фото Тома Керра на екрані мобільного телефону. — Може, бачили його?

Ліне не мала потреби розповідати, хто вона, і називати причину свого перебування на півострові.

— Том Керр, — просто підтвердила вона. — Ні, не бачила.

— Відчиніть, будь ласка, багажник.

Напарник упевнився, що багажник порожній, жінка-полісмен повернула посвідчення.

— Не зупиняйтеся, якщо побачите його, — застерегла вона. — Щасливої дороги!

Ліне їхала поволі, уважно оглядаючи околиці по обидва боки від дороги. Біля одного з будинків авто обгавкав пес. На лузі паслися кілька коней. На одному подвір’ї літня жінка збирала з мотузки висохлу білизну.

На виїзді на шосе регіонального значення стояв іще один поліцейський блокпост. Ліне поставила ввімкнену камеру на панель приладів. Кілька автомобілів пропустили за огородження, решту, очевидно, зівак і тих, хто не мешкав на тій території, затримали. Авто перед нею оглянули за тією самою схемою, що на попередньому пункті контролю. Ліне опустила бокове віконце, наготувалася до перевірки. Їй знову показали фото Тома Керра, попросили відчинити багажник й оглянули авто.

За двадцять п’ять хвилин вона добралася додому, у Ставерн. Відразу спустилася у цокольне приміщення, де мала свій домашній кабінет. Увімкнула телевізор на каналі CNN, який дивилася останнім. Перемкнула на норвезький Канал новин. Там ішла реклама.

Ліне вийняла з камери картку пам’яті, завантажила на комп’ютер відео. Камера здебільшого була постійно ввімкнена. Ліне вимикала її лише час від часу, щоб не створювати надто великих за обсягом файлів. Викладення файлів на сервер з обмеженим доступом потребувало трохи зусиль. Стіллер отримає сирий матеріал. Обробляти для нього відео не було потреби. Вона послала йому електронкою лінки на файли й автоматично створений пароль. Один запис почався із зупинки мікроавтобуса біля старого тартака й закінчився десь за півгодини до вибуху й утечі в’язня. Вона надіслала файл Стіллерові, сама ж сіла дивитися відео.

Минуло немало часу, перш ніж процесія з Керром рушила з місця. Ліне зняла розмову Стіллера з Гаммером про гелікоптер, який чомусь затримується. Вони чекали на кінологів з собаками, а Керр ще до старту операції розмовляв з адвокатом у його авті.

Ліне глянула на телевізор на стіні. Канал новин стрімив з Ефтанґа. Нічого нового там нібито не відбувалося. Вона приглушила звук і зосередилася на тому, що відбувалося на моніторі. Процесія з Томом Керром саме прямувала в ліс. Ліне зафільмувала, як він зашпортався і впав. Зупинила запис, відмотала трохи назад і ввімкнула знову. Керр, ударившись боком об землю, застогнав. Його підняли, веліли йти далі, адвокат запротестував. Кайданки з ніг Керрові зняли після другого падіння. Надто скидалося на заздалегідь продуманий сценарій.

Ліне прокрутила епізод іще раз у сповільненому темпі. Причин падати не було жодних. Він, справді, зашпортався за коріняку на стежці, але гепнув додолу зумисне. Не інакше, як спланований план утечі.

Наступного разу падіння мало драматичніший вигляд. Його ноги не потрапили в об’єктив, тож не видно було, за що він перечепився. Та коли знати, що саме так і задумано, — упасти лише задля того, щоб поліцейські зняли кайданки з ніг, — то фальшивість постановки ні в кого не викликала б сумнівів.

Ланцюги сковували Томові Керру можливість пересуватися. Підводячись, він подряпав собі щоку.

Процесія рушила далі. Коли почали спускатися донизу схилом пасовиська, запротестував Клес Танке. Дискусія закінчилася згодою поліцейського керівництва зняти з ніг кайданки.

Доки розстібали браслети на ступнях, знімали ланцюг, що з’єднував руки й ноги, Керр дивився просто в об’єктив камери. Потім він підняв руки перед обличчям, обтер кров на щоці і щось сказав, перш ніж облизати закривавлені пальці.

Ліне голосніше ввімкнула звук, щоб розібрати його слова. То був ледь чутний шепіт. Довелося ще голосніше підкрутити звук і повторно прокрутити запис. Їй почулося щось схоже на: «Побачимося».

Ліне ще раз перемотала запис. Говорячи, Керр пильно вдивлявся в камеру. Ніби хотів передати послання. Обіцянка побачитися прозвучала погрозою.