Йорн Хорст - Одержимий злом

Випадковий таксист збагнув, що коїться. Натиснув на клаксон, заморгав фарами. Та це не злякало нападників. Коли Фрею Бенґтсон уже запихали в авто, таксист натиснув на газ і з розгону в’їхав у задній бампер фургона. Фрея лежала на асфальті. Чоловік у шоломі кинувся втікати, проте один із пасажирів таксі вистрибнув з авта й спробував його затримати. Другий пасажир на задньому сидінні все фільмував на мобільний телефон. Тепер Канал новин демонстрував старі записи. Чоловік у шоломі був Томом Керром.

Він пірнув у сад, перестрибнув через живопліт і помчав поміж садибами. Фургон на великий швидкості зірвався з місця. За кермом був Інший. Невідомий спільник, якого так і не знайшли.

У наступних кадрах з’явилися численні поліцейські, котрі прибули на підмогу. В повітрі кружляв гелікоптер з потужним прожектором.

На місці злочину стояло лише побите таксі. На тротуарі лежав білий носовичок. На суді з’ясувалося, що він був змочений в ацетоні з хлором, суміші, яка має ефект анестетика, проте не встигла подіяти на Фрею Бенґтсон.

Архівні записи були доброї якості, зняті вже в епоху HD. Продюсерська компанія, з якою Ліне співпрацювала, виставила кілька таких самих фото. Не лише Ліне була зацікавлена в створенні документальної оповіді про справу, яка стосувалася Тома Керра й Іншого. Успіх проекту залежав, звісно, від добрих фото. А що вона хотіла використати ще й відеозапис, їй потрібна була виняткова точка відліку. Та найважливішою в реалізації її планів була згода родичів жертв. Таку згоду Ліне собі забезпечила. Навіть Фрея Бенґтсон підписала угоду про співпрацю у пошуках Іншого з нею та продюсерською компанією. Не погоджувався на сприяння зі свого боку лише Юганнес Нурюм. Батько Таран Нурюм.

На телеекрані з’явилися нові фотографії. Журналіст розповідав, як Том Керр проник у будинок, знайшов автомобільні ключі, викрав авто, але його засікли, коли він сідав за кермо. То були фото драматичної погоні. Керра витіснили з дороги, і він з’їхав у придорожній рів, де й застряг. Коли спробував утекти пішки, один з поліцейських зробив попереджувальний постріл. Це не спинило Керра. Тоді двоє поліцейських вистрелили на ураження, але… не поцілили. Керр зник у маленькому гайочку. Зрештою, втікача наздогнав службовий пес і вклав його на землю. Від того моменту поліція зосередилася на пошуках Іншого. Однак пошуки досі не дали жодного результату. Том Керр затято мовчав, а технічних слідів так і не знайшли.

У репортажі на Каналі новин показали пожежу — палали дві будівлі. Житловий будинок і стодола. Садиба Тома Керра на східній околиці Осло. То був невеликий занедбаний хутірець його покійного дядька, де Том Керр поселився після відбуття покарання за грубе насильство.

Повідомлення про пожежу надійшло десь через годину після того, як узяли Керра. На той момент іще ніхто не знав його імені. Особу визначили за відбитками пальців, які знайшли в поліційній базі даних.

У згорілій стодолі слідчі виявили спалений каркас авта, на якому втік Інший. Очевидно, підпал мав на меті знищити всі сліди Теї Полден, Сальви Гаддад і Таран Нурюм, яких там утримували і вбили; сліди, які могли допомогти ідентифікувати Іншого.

Через тиждень після пожежі поліція знайшла перше захоронення. Тіло занюхав службовий пес десь за 600 метрів від хутірця, у болотистому лісі. Скидалося на те, що хтось зняв верхній шар торфу, а потім виклав його на попереднє місце. Порубані частини тіла належали Сальві Гаддад. Наступного дня знайшли рештки Теї Полден, поховані у такий самий спосіб.

У телесюжеті показали місце роботи Тома Керра. Журналіст розповів, що він працював у фірмі, яка проєктувала, виробляла й постачала товари для експлуатації та обслуговування басейнів, а це давало йому легкий і необмежений доступ до рідкого хлору для знищення будь-яких біологічних слідів на частинах трупів.

На екрані знову з’явився ведучий програми, який запитав репортера з Ефтанґа, чи немає свіжих новин.

— Пошук засудженого за вбивство Тома Керра ведеться повним ходом, — відповів репортер і повідомив, що журналістам пообіцяли новий брифінґ о 17.00.

Ліне глянула на годинник. Отже, за півгодини. Треба навідатися в батьків дім, узяти там свіжу сорочку і відвезти йому.

Чорний птах з жовтим дзьобом сидів на стежці й щось вишпортував з землі. Коли Вістінґ підійшов ближче, птах здійнявся у повітря й полетів геть.

Тривога не відпускала його. Гризла зсередини аж до фізичного болю. Неспокій, що калатав у тілі, дратував, йому несамовито хотілось вирватися з душного й тісного простору фургона, де розташовувався поліційний командний центр.