Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих

Здесь есть возможность читать онлайн «Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2019, ISBN: 2019, Издательство: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», Жанр: Маньяки, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Земля мертвих: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Земля мертвих»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Знайдено труп молодої стриптизерки. Тіло зв’язане мотузкою за давнім японським мистецтвом — шибарі. А моторошна гримаса болю на її обличчі нагадує найжахливіші полотна Франсіско Ґойї. До речі, ці картини позичив музею Альфонсо Перес, мадридський мільярдер… До справи береться один з найкращих місцевих детективів — Стефан Корсо. Він гадав, що вистежує звичайного серійного вбивцю, аж поки не здогадався, що в такий витончений спосіб хтось викликає його на дуель. Той, хто дуже схожий на самого детектива, чоловік, що так само страждає від спогадів та знаходить утіху в реалізації своїх потаємних бажань. Нитка розслідування затягне детектива у світ, де людські страждання продають для задоволення. Чи не про це мріяв і сам Корсо?..

Земля мертвих — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Земля мертвих», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Отакої, — сказав він, коротко поглянувши на Корсо, — знову прилетіли.

Корсо помітив, що він стояв босоніж на кокосовому килимі, який, либонь, правив за татамі на підлозі.

— Здається, ти не надто здивований.

— Останнім часом копи занадилися до мене — аж гай шумить.

Корсо спромігся на посмішку.

— Завітав, бо маю кілька питань до тебе.

Без жодного попередження Камінські став у позу дзенкутсу дачі: попереду нога зігнута, позаду — витягнута, кулаки — стиснуті й готові до бою.

— Взяли мене під варту, та все вам замало?

Борнек без вагань затримав Камінські з огляду на його попередні подвиги. І знову схибив. Комісар був змушений відпустити пройдисвіта за кілька годин: у нього виявилося алібі.

Камінські різко обернувся в бік помічника директора й угатив йому маваші ґері («круговий удар ступні»), але за кілька міліметрів притримав ногу. Технік, мабуть, уже призвичаївся до таких витівок і навіть не поворушився.

— Ви десять разів сюди приходили, — провадив далі господар закладу. — Опитували моїх танцівниць, викликали працівників, набридали клієнтам. Уже понад тиждень моє ім’я і сам клуб викачують у лайні. Погано це все для бізнесу.

— Не вигадуй. Після того, як Ніну вбили, у тебе аншлаг. Ніщо так не притягує клієнта, як запах крові.

Камінські простяг руки догори, ніби хотів подякувати небесам.

— Нарешті я довідався, чому так відбувається!

— Давай поговоримо серйозно… як справжні чоловіки.

Сутенер вибухнув сміхом.

— Гей, Корсо, про що ти? Ми з тобою до повій разом не бігали. Востаннє, якщо не помиляюся, ми бачилися в 2009 році, коли ти мене запроторив за ґрати.

Корсо навіть не озвався — звичні нікчемні піддражнювання.

— Я б хотів, аби ти мені описав Ніну… як людину, близьку особу. Адже ти її добре знав, чи не так?

Камінські знову став у позицію дзенкутсу дачі .

— Не більше, ніж будь-який бос свою підлеглу.

Корсо пригадав офіціантку з вивихнутою щелепою й танцівницю, яку знайшли без обличчя на вулиці Жана Мермоза.

— Ви не спали разом?

— Ніна ні з ким не спала.

— Чим вона жила?

Камінські крутнувся й поцілив йоко ґері («удар ногою збоку») в коліна ремонтника, що досі порпався з освітлювальною панеллю.

— Понад усе вона полюбляла плентатися голою по пляжах з білим пісочком.

Корсо вже читав у справі: Софі Серейс була натуристкою. Навіть трусів не було, щоб відокремити її особисте життя від життя артистки.

— Наркотики, алкоголь?

— Я погано говорю французькою? Ніна була чистою, як джерельна вода.

— Жодних приватних клієнтів?

Глибоко вдихнувши, сутенер перейшов до пози шіко дачі , обличчям уперед, ноги зігнуті, стопи під кутом 45 градусів, руки на колінах — так стоять борці сумо. У свої п’ятдесят років він був просто в олімпійській формі.

— Корсо, не шукай лайна, де його немає. Ніна була незаплямованою дівчиною з відвертою душею. Сама привітність. Лише її присутність поряд з нами виправдовувала саму нашу роботу. Три дні тому Ніну поховали. В неї не було навіть родини, а я ніколи не бачив стільки людей на цвинтарі. Прийшли друзі, колеги, шанувальники…

Корсо волів би й сам піти на похорон, щоб з’ясувати стан речей.

— Та ще й справжня профі! — вів далі каратист. — Чи не найкраща у Франції. Сама писала сценарії, вигадувала фігури, вирази, дрібнички… Чорт забирай, я був певним, що вона стане справжньою зіркою. Новою Дітою фон Тіз!

Камінські перебільшував. В інтернеті Корсо побачив лише гарненьку білявку, що мала незвичний типаж акторки німого кіно та виконувала простенькі хореографічні номери.

Нова стійка. Подвійний крок, перехресні кроки. Окурі аші.

— Шикарна дівчина, їй просто не пощастило — зустріла якогось покидька.

— Мабуть, тут, у тебе.

— Не гай часу, Корсо. Ніхто ще не скаржився на мій заклад або людей, що сюди приходять. А збочення шукай серед йолопів закомплексованих. Мораль породжує зло, а не навпаки. Чув про таке?

Довелося проковтнути, й відчуття було таке, ніби його роздягнули. Він завжди намагався всіх заплутати: був суворим, наче справжній янсеніст, але одягався, як будь-який сорокарічний фанат «Нірвани»; шалапут у душі, а став копом; самопроголошений християнин, але майже ніколи не відвідував церкви. Для інтиму завжди вибирав незайманих янгелоподібних дівчат, хай лише для того, аби ще більше їх забруднити. Кого він хотів ввести в оману? Самого себе?

— А твої друзяки? — провадив він. — Ти хіба не спілкуєшся з тими, з ким разом сидів? Із прихильниками жорсткого кохання?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Земля мертвих»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Земля мертвих» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Крістоф Рансмайр - Останній світ
Крістоф Рансмайр
Крістоф Рансмайр - Хвороба Кітахари
Крістоф Рансмайр
Александр Прозоров - Земля Мертвых
Александр Прозоров
Жан-Крістоф Ґранже - Багряні ріки
Жан-Крістоф Ґранже
Жан-Кристоф Гранже - Земля мертвых [litres]
Жан-Кристоф Гранже
Жан-Крістоф Ґранже - Останнє полювання
Жан-Крістоф Ґранже
Жан-Крістоф Ґранже - Ліс духів
Жан-Крістоф Ґранже
Жан-Кристоф Гранже - Земля мертвых
Жан-Кристоф Гранже
Отзывы о книге «Земля мертвих»

Обсуждение, отзывы о книге «Земля мертвих» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x