Розслідування справи довірили коменданту Патріку Борнеку, керівникові 3-ї групи Бригади карного розшуку. Поліціянт знав, як належить чинити в таких випадках, тож удався до звичних заходів: на місці злочину зробили потрібні знімки, взяли зразки на аналіз, обійшли сусідські будинки, передивилися записи камер відеоспостереження, опитали близьких і знайомих, знайшли свідків тощо.
Цікавилися переважно клієнтами «Сквонка». Борнек сподівався натрапити на купу сексуальних збоченців і варіятів напідпитку. І дістав собі носа: клієнтами закладу виявилися молоді модники, накокаїнені фінансисти, схильні до самоіронії інтелектуали-аматори, які вважали, що відвідувати старомодні спектаклі — це дуже шикарно. Зрештою, пошук серед ґвалтівників та інших зловмисників, що недавно опинилися на свободі або перебували під прицілом у БПТЛ [2] Бригада протидії торгівлі людьми.
, теж закінчився нічим. Команда Борнека також намагалася щось рознюхати серед поціновувачів бондажу [3] Бондаж — еротична практика, коли один з партнерів позбавляє іншого можливості вільно рухатися та фізично домінує над ним.
, адже зав’язування спідньою білизною нагадувало забави любителів БДСМ. Намарно.
Усі файли кримінального обліку уважно переглянули, — від ОДПС (Обробки даних щодо попередніх судимостей) до Salvac (Системи аналізу зв’язків між скоєними злочинами), — але насамкінець таки дістали облизня. Вивчили, крім того, декілька скарг, пов’язаних з використанням білизни. Нічого гідного уваги, хіба що хтось хотів би відкрити магазин жіночого спіднього вбрання.
Опитування людей, що мешкали поблизу сміттєзвалища, а також на вулиці Марсо в Іврі-сюр-Сен, за адресою проживання вбитої, теж виявилося даремним. У ніч з 15-го на 16 червня Софі Серейс повернулася додому на таксі Убер о першій годині. Водій висадив її перед будинком, і відтоді її більше не бачили. Наступного дня вона мала вихідний, тож у «Сквонку» ніхто ще не почав хвилюватися. Труп помітили польські робітники, що прийшли на звалище, аби викинути будівельне сміття. Перед тим ані охоронці, ані камери не відстежили нічого підозрілого.
Склали опис жертви, попорпалися в її минулому. Софі вважала себе артисткою і постійно шукала додаткові робочі години, як будь-який тимчасовий працівник шоу-бізнесу. Обмаль друзів, жодного хлопця, без сім’ї. Мати народила її анонімно, тож ніхто, навіть копи, не міг установити особи біологічних батьків дівчини, а сама вона підростала на сході Франції, під опікою численних притулків та названих родин. Одержавши СВПТП [4] Свідоцтво про вищу підготовку технічного працівника.
в галузі управління в Ґреноблі, вона переїхала до Парижа в 2008 році, щоб присвятити себе справжнім захопленням: танцю та стриптизу.
Небагато вдалося дізнатися також від її роботодавців. «Артистка хореографії» згідно зі статистичним кодом APE Служби зайнятості працівників шоу-бізнесу. В самому «Сквонку» вона танцювала лише три дні на тиждень, а решту часу знаходила собі численні підробітки. Бігала в пошуках ролей по провінційних закладах, виступала приватно на парубоцьких вечірках і давала уроки стриптизу на вечірках прощання з дівуванням. Складалося таке враження, що танець на пілоні — перша й остання річ, про яку згадували молодята перед весіллям…
Борнек, як прихильник певних штампів, висунув припущення, що Софі підзаробляла тим, що спала зі своїми шанувальниками. Він помилявся. Не знайшли ані сліду якогось клієнта. Вона більше полюбляла спорт та духовні вправи: хатха-йогу, медитацію, марафони, гірський велосипед… Але це не заважало їй зустрічати впродовж місяця сотні різних суб’єктів під час спектаклів або на велосипедних доріжках. Усі вони могли виявитися підозрюваними.
Наприкінці тижня Корсо відчув, що йому таки доведеться незабаром розслідувати цю справу. За відсутності результату часто траплялося так, що команду міняли, хай навіть задля того, аби відчути бодай якесь просування. До того ж медійний тиск і цікавість до злочину значно посилилися. Тут містилися всі складники доброї старої кримінальної хроніки: порнографія, кров, таємниця…
Словом, Катрін Бомпар, керівниця Бригади карного розшуку, домоглася від прокуратури, аби та продовжила термін розслідування очевидного злочину, — у цей період на копів не тиснув ніхто, навіть суддя, — а потім вона покликала Корсо. Стефан не поспішав. Бомпар швидко збила з нього пиху — довелося підкоритися. Вона була старшою за рангом, до того ж «хрещеною матір’ю за покликом серця», бо свого часу допомогла уникнути в’язниці, а тоді він нічим не відрізнявся б від тих негідників, за якими полював уже близько двадцяти років.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу